Світ ділитимуть без Путіна 

В американо-китайських перемовинах українське питання за пріоритетами, певно, було десь на четвертому місці. На першому місці, як одразу публічно оголосив Сі, було питання Тайваню. Це справді серйозне питання, оскільки амбіцією Китаю є завершити об’єднання навколишніх територій, які Китай вважає своїми і де проживають китайці. Але саме Тайвань для Сполучених Штатів довгі роки був центром стримування Китаю в регіоні.

Більше того, в американській ядерній доктрині одним із випадків, коли США можуть без коливань застосувати ядерну зброю, є спроба Китаю силою захопити Тайвань. Це положення було закріплене ще в часи холодної війни, і навряд чи його хтось досі змінював. Тому невипадково в Китаї заявляють, що питання Тайваню має бути вирішене, аби це не стало причиною ядерної війни між двома наддержавами.

Друге питання – це торгівля й улюблені Трампом "тарифи". Відбувається великий торг щодо взаємного доступу на ринки, і Трамп вочевидь сподівається виторгувати за відносно терпимі тарифи для китайських товарів в обмін на доступ американського бізнесу до китайських ринків. Тому Трамп і привозив із собою до Китаю цілу делегацію американської бізнес-еліти, яка готова захоплювати Китай своїми невійськовими методами.

Третє питання – це, безумовно, війна США проти Ірану. Трампу дуже хотілося прилетіти на зустріч із Сі переможцем у цій війні, але справжньої "перемоги" в цій війні немає й близько. Щоб завершити цю війну, Трамп буде готовий залучити Китай до умовних гарантій безпеки для Ірану. Як мінімум – аби унеможливити створення Іраном ядерної зброї, як максимум – щоб якнайшвидше забезпечити відкриття Ормузької протоки.

І лише четвертим питанням, і то в контексті попередніх, могла з’являтися Україна. Хороша новина полягає в тому, що в тому світі, який зараз можуть вибудовувати США й Китай, є більше шансів для миру в Україні, ніж для війни. Адже Китай зацікавлений у стабільній роботі світової економіки, а будь-які довгі війни її підточують. А Трампу також потрібен мир в Україні – щонайменше як політична перемога в очах своїх виборців. Звісно, це поки все звучить добре як теорія. Значно складніше буде реалізувати всі ці наміри на практиці, а з реалізацією реальних зовнішньополітичних проєктів у Трампа, м’яко кажучи, не завжди все виходить.

Утім, є і друга хороша новина: США поступово ділять світ без участі Росії. Ще пʼять років тому Путін дуже хотів сидіти за столом переговорів із Трампом і разом розподіляти сфери впливу, в тому числі і щодо Китаю. Але під час війни в Україні стало очевидно, що світ ділитимуть без Путіна. Хоча при цьому під сфери впливу двох великих держав може потрапити й сама Росія.