Трамп тримає Москву на короткому повідку, ставши паливним гегемоном 

Рубрика "Слідкуйте за руками".

Сьогодні Трамп написав, що після чергової чудової розмови з Путіним Росія негайно поставить у США та на світовий ринок 300 тис. тонн дизельного палива, а в листопаді – ще 500 тис. тонн. У найкоротші терміни – залежно від стану НПЗ – 3 млн тонн. Ціни впадуть, настане щастя!

Під цим приводом росіяни ще до гіпотетичних переговорів (про них – у наступному дописі) напевно вимагатимуть не тільки припинення ударів по НПЗ, а й безпечного відвантаження через Новоросійськ.

Однак усе це – велика містифікація, розрахована на вразливу публіку.

Трохи цифр.

Світове споживання дизельного палива (та аналогічного палива), за оцінками ринкових аналітиків, становить близько 4 млн тонн на добу. Ще раз – НА ДОБУ!!!

Тобто 300–500 тис. тонн на місяць – це 0,25–0,4%. Взагалі ні про що.

Ні на які ціни ніде це вплинути в принципі не може!!!

Водночас.

Середньомісячний експорт дизельного палива зі США у 2025 році становив приблизно 5,1 млн тонн.

Середньомісячний експорт у січні – липні 2026 року становив 5,9 млн тонн (зростання на 16%). Причому в липні експорт становив 7,4 млн тонн!

Звідки такий приріст?

Усе просто до безглуздості. Наприклад.

На початку 2026 року Росія почала активно нарощувати поставки дизельного палива до Бразилії. Співвідношення російського дизельного палива до американського на бразильському ринку в січні 2026 року становило приблизно 4,5:1, а в квітні – 9:1. Росіяни тиснули ціною при непоганій якості.

Американський експорт скорочувався: за перші чотири місяці 2025 року США поставили до Бразилії 1,065 млн тонн дизельного палива, а за аналогічний період 2026 року – лише 0,46 млн тонн (спад понад 57%). Були й суб’єктивні причини, але суть не змінюється.

З травня ситуація кардинально змінилася.

У травні порівняно з 2025 роком США практично подвоїли поставки дизельного палива до Бразилії: з 244 тис. тонн до 448 тис. тонн. А в липні збільшили з 381 тис. тонн до 906 тис. тонн.

Тобто за липень поставили удвічі більше, ніж загалом за перші чотири місяці року!

Загалом за травень – липень 2026 року США продали до Бразилії 1 млн 939 тис. тонн дизельного палива. Роком раніше цей показник становив 1 млн 155 тис. тонн. Зростання становить приблизно 68%.

А що сталося?

До травня набрала обертів українська кампанія з витіснення російських НПЗ і портів. 8 липня Росія ввела жорсткі обмеження на експорт дизельного палива.

Точного порівняння "тонна до тонни" за цей період немає, але навіть без точних цифр можна сказати: Україна витіснила Росію з бразильського ринку дизельного палива в інтересах США. Що більш ніж повністю відповідає стратегії США щодо усунення сторонніх гравців із західної півкулі.

Плюс американці зараз заробляють шалені гроші. Коли Трамп замислився про введення обмежень на експорт дизельного палива, його миттєво переконали. І він почав тиснути на ЄС, G7 і… публічно схиляти Україну. Словесні витівки президента США не повинні нікого вводити в оману. Трамп майстерно прикриває суть епатажем. Трохи обмеживши експорт, він може залити США дизелем. Просто не хоче скорочувати прибуток шанованих людей.

А що в Росії?

За даними Guardian, у липні – серпні 2026 року Росія закупила в Південній Кореї 176 тис. тонн нафтопродуктів, переважно дизеля. Ще приблизно 270 тис. тонн за ці ж два місяці Путін купив у Лукашенка. У Росії навіть з урахуванням ударів вистачає власного дизеля, але вони не справляються з логістикою.

У 2025 році Росія (за офіційними даними) лише морем (!) щомісяця експортувала в середньому 3,24 млн тонн дизельного палива.

Що робить заяви про постачання якихось жалюгідних 300–500 тис. тонн просто смішними.

Тому президент Володимир Зеленський абсолютно правий у твердженні, що українську делегацію використовували як ширму для угоди з Путіним.

Питання в тому, якими будуть наслідки.

Трамп і його нафтові магнати точно не зацікавлені пускати російський дизель ані до Бразилії, ані до Європи. Дії України якраз повністю відповідають інтересам США.

Адже зараз Трамп контролює весь потік із Перської затоки, плюс (завдяки зусиллям України) тримає Москву на короткому повідку, ставши справжнім паливним гегемоном. Але визнавати це публічно – не комільфо.

Ось такі переговори.

Джерело: Aleksey Kopytko / Facebook