Трамп постійно дарує щось Путіну. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва 

Кількість і кучність балістичних ракет, що Путін кидає на Київ протягом однієї ночі, прямо пропорційна кількості заголовків у західних медіа про військову й економічну слабкість Росії та обернено пропорційна "успіхам" російської армії на фронті. Дивно, що цього разу без "Орєшніка". Бо Путіну потрібна була максимальна гучність. Щоб заглушити голоси в його голові. Голоси західної преси, шепіт поплічників і мовчазний ропот підданих. Дуже кучно пішли статті в західній пресі про те, що в Путіна швах з економікою. Навіть незважаючи на подарунок від Трампа у вигляді дорогої нафти й частково знятих санкцій. Тут тобі й бізнес, який наголошує, що для порятунку економіки потрібно зупиняти війну. І чутки чи факти про те, що Центробанк і мінфін наважилися прийти до Путіна в бункєр і заявити йому, що грошей на війну немає.

В останнє віриться дуже важко. Бо якось усе скоріш буде нагадувати старий анекдот про сина, який буде менше їсти на тлі здорожчання алкоголю. Та й рідко коли російські чиновники виявляли таку хоробрість і не виходили потім через відкриті вікна. Хоча, може, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконечка, через яке міг би залетіти український дрон, то наважитися легше. Проте кучність статей говорить про те, що відчуття кризи, що невідступно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, у кого воно з'являється, почали дуже охоче ділитися цим відчуттям із західними журналістами. І якщо відкинути традиційну параною й підозрілість, присутню кожен раз, коли справа стосується Москви, то це не може не радувати. Особливо на тлі надприбутків, що отримує російський бюджет від війни в Затоці. Тим більше, що повністю ще всі доходи бюджету поки не відображалися. Бо є часовий лаг по податкам, і деякі податки платяться раз на квартал. І ми не бачимо всієї картини. Але міністр фінансів, що приходить до Путіна й наважується заговорити про завершення війни, бачить.

То що ж сталося? Усе дуже просто. Війна – це дуже дорого. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав гроші на війну. Але гроші в тумбочці закінчуються. І треба робити вибір. Як фінансувати війну. Бо лишилося зовсім мало. Насправді те, що відбувається, є цілком очікуваним. Російська економіка вже рік як почала стагнувати. Що також було пов'язано з витратами на війну. Які розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підняли облікову ставку. Роблячи єдиний можливий вибір для раціонального економіста. А висока ставка не тільки придушила інфляцію, але й задушила економіку. Плюс санкції. Плюс загальний настрій. Плюс останні проблеми з інтернетом. Це все наклалося після. І от у результаті у країні-агресорі реальні доходи населення у 2026 році почали падати. У той час як в Україні вони продовжують зростати. Хоча війна неймовірно більше вдарила по економіці України.

Насправді Путін впустив момент виходу. Коли Трамп, тільки-но обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Що для всіх навколо зробило б Путіна переможцем. Навіть після провалу 2022 року. Але він не взяв пропозицію, від якої не можна було відмовлятися. І тепер ситуація кожен день погіршується. І він просто не може виступати з позиції сили. І мова не тільки про стагнацію російської армії на фронті й дефіцит палива у Криму. Знов-таки в першу чергу – про економіку. Яка дуже часто є результатом очікувань. І коли криза погіршує очікування, вони самі по собі поглиблюють кризу. І все рухається вниз у пошуках дна. Але дна немає, поки йде війна.

В Україні часто тиражують помилкову тезу, що Путіну потрібна війна, щоб тримати економіку на плаву. Бо є якась економіка воєнного часу. І є витрати на виробництво зброї і гроші російським солдатам. І без цього російська економіка заглохне. Але тут важливе не "війна", а "витрати". Власне, коли у вас є гроші й ви волієте їх витрачати, непринципово на що, ви можете стимулювати економіку неефективно, спалюючи гроші у війні. А можете, якщо ці гроші у вас є, вкладати в інфраструктуру, робити масштабні проєкти, зменшити податки й набагато краще ту саму економіку стимулювати. Не кажучи вже про те, що завершення війни поверне надію на "нормальність" у росіян. А ці надії підживлять інвестиційну активність.

Але знов-таки. Ключове – наявність грошей. У випадку України – є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть у контексті заморожених російських активів. Але гроші є. А якщо їх немає? У звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді – це запускати друкарський верстат. Що стане дуже гучним сигналом для всієї економіки, що ситуація буде погіршуватись і далі. І ще швидше. А ці очікування спровокують прискорення падіння.

Чи означає це, що Путін зараз точно зупиниться? Звісно, що ні. Погіршення в російській економіці йде поступове. Завтра трохи гірше, ніж сьогодні. А через місяць буде не сильно й гірше, ніж завтра. І Путін завжди може думати, що в нього ще є час зірвати стоп-кран. Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він вже впустив. Але Путін може так не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його посіпаки. І він уже відверто каже, що в західній пресі розповідають байки, а він один знає правду. По-друге, тому що Трамп. Який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва в надії на диво.

А поки надія є, Путін буде продовжувати. Що б йому там не розповідали нудні фінансисти. Але ці голоси його непокоять. І він буде намагатися їх приглушити. Як уміє. Як уміє терорист. Вибухами.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook