Ця істерика – від безсилля й розуміння, куди це все йде
Фактично немає сумніву, що ворог повернувся до стратегії ескалації. Нічого нового. Захоплення частини Грузії "прикрили" спробою анексії Криму. Крим – спробою захопити весь Донбас. Донбас – спробою підкорити всю Україну. Не вдається…
Як підняти ще ставки? Є три очевидних варіанти.
Перший – ядерний шантаж. Вже пробували у 2022. Отримали "по руках". Вирогідність зараз низька.
Другий – продовжувати в Україні, з акцентом на терор проти цивільного населення. Для примусу до капітуляції . Сподіваються, але сумніваються, що спрацює.
Третій – таки атакувати, так чи інакше, суміжні країни НАТО та ЄС, щоби налякати європейців і вплинути на допомогу Україні.
Що легше зробити і "продати" своїм підданим? Здається, відповідь – на поверхні. І не шукайте якоїсь людяності й оцінки втрат у тих, хто вже перейшов всі межі. Їх поведінкою керує абсолютно невротичне мислення, де немає місця логіці – лише суцільні комплекси. Ця істерика – від безсилля й розуміння, куди це все йде. І майбутнє цілком прогнозоване. Але негативні наслідки є вже зараз і вони ще принесуть багато біди.
Ліки "переговорами" вже тут не допоможуть. Невротик буде продовжувати свою злочинну справу, доки його стратегія приносить бодай якийсь здобуток. Він не зупиниться, доки його не зупинити силою.
У сухому залишку: доки ключові країни Європи реально не включаться у війну на боці України – війна в Європі буде тривати. Єдиний спосіб не дати росіянам розтягувати війну на роки – зробити таки кілька кроків на випередження. Зробити ці кроки в більш вигідних умовах, аніж чекати, коли чобіт російського солдата ступить і на вашу землю.
Шанс ще є. Може, все ж таки знайдуться нарешті лідери, хто не змарнує його.
