В України реально немає союзників. Їм важливо, щоб Україна билася, але не перемагала 

Стратегія України на цьому етапі війни з Росією має ґрунтуватися на тому, що наявне, а не на тому, що бажане. Бажане – це маяк. Він десь там є. А стратегію мають будувати на тому, що є зараз.

Наявне таке: в України немає союзників. Україна не є частиною якогось блоку. Ні НАТО, ні Євросоюзу. І від цього потрібно відштовхуватися. Європейці можуть робити набагато більше. Можуть давати TAURUS, французи можуть давати більше, ніж дають. Але європейці розмовляють із Путіним, домовляються.

Їм важливо, щоб Україна билася. Але вони не зацікавлені в тому, щоб Україна перемагала. Бо якщо Україна перемагатиме – вона буде сильною. А Європі сильна Україна не потрібна. Це не їхній інтерес.

США хочуть заморозити війну за будь-яку ціну – зокрема ціною втрати території України. Вони це прямо говорять. А для Європи формула інша: не дати Україні програти, але й не дати їй перемогти. Тому чекати, що прийдуть добрі хлопці із Заходу й відсиплять дуже багато перехоплювачів, – безглуздо. Цього не буде. Щось дадуть, але небагато. І цього бракуватиме.

Перехоплювачів мало. Вони коштують мільйони. Один не гарантує збиття – зазвичай потрібно два-три на одну ракету. А ракета водночас дешевша за перехоплювач. Що досконаліша система перехоплення, то вона дорожча і складніша.

Висновок простий. Бити у відповідь. Бити боляче. Не просити й не чекати. Сидіти пасивно – означає чекати, коли тебе поб’ють і знищать. Так не можна. Потрібно вести активні дії, змінювати правила гри, виходити за межі, перевертати шахову дошку. Діяти асиметрично й руйнувати ті правила, які намагається нав’язати Росія.

Джерело: Yigal Levin / YouTube