Українці для поляків в якомусь сенсі "інфіковані війною"? Тому поляки сахаються українців?
Польський страх перед "інфікованими війною українцями".
На тлі нового витка польсько-українських проблем згадалася мені нещодавня розмова із польським правозахисником і соціологом, доктором Рафалом Паньковським.
Ми міркували про причини наростання негативного ставлення до українців у Польщі, і пан Паньковський озвучив цікаву думку: поляки бояться війни, а українці про цю війну нагадують вже самою своєю присутністю; і хоч самі українці в ній не винні, в поляків може виникати ірраціональний зв'язок "українці = війна = страх = відштовхування".
Я цю думку трохи розвинув. Виходить, кажу, українці для тих поляків в якомусь сенсі "інфіковані війною"? І тому ті поляки сахаються українців, інстинктивно відштовхують їх, щоб уникнути цієї "інфекції"?
Це спало мені на думку, бо я згадав роботу Зіґмунда Фройда "Тотем і Табу". Він писав, зокрема, про табу, пов'язане із мерцями: в деяких племенах, звичаї яких розглядав Фройд, той, хто контактував із мерцем, ставав ритуально "нечистим", табуйованим.
Контакт із мерцем робив саму людину наче небезпечною і заразною. Це – така "вірулентна" форма табу.
Того, хто торкався мерця, відрізали від спілкування з іншими, забороняли входити в дім чи торкатися руками їжі. Вони проходили період ізоляції, чисто як інфіковані якоюсь хворобою.
Коротше, у "Тотемі і Табу" Фройд описав от таке от "інфекційне" табу. І мені здалося, що воно цілком може підходити і під те, що намагався описати пан Паньковський.
Він, зрештою, погодився із тим моїм припущенням.
В цьому пості не буде подальших висновків.
Це – просто міркування про те, як у сприйнятті іноземців українці із тих, кого через війну хочеться підтримувати, можуть перетворюватися на тих, кого через ту ж війну слід сахатися.
Якщо у вас на цю тему будуть якісь свої думки, то пишіть – цікаво буде продовжити роздуми.
Джерело: Данило Мокрик / Facebook
