У стратегічній перспективі така модель не просто послаблює Росію
Розпочався візит Путлєра в Китай.
Але цей візит не про велич, а про чергове приниження для росіян. За політичну підтримку з боку Пекіна, технології подвійного призначення, закупівлю російських енергоносіїв й економічне прикриття після санкцій Москва поступово розплачується статусом молодшого партнера.
На вимогу Китаю "Газпром" змушений обговорювати умови, за яких Китай хоче отримувати газ по проєкту "Сила Сибіру 2" майже за внутрішньоросійськими тарифами.
Ідеться приблизно про $50 за 1 тис. м³. Для порівняння, навіть нинішня прогнозована ціна російського газу для Китаю становить приблизно $224 – $236 за 1 тис. м³.
Якщо рахувати потужність "Сили Сибіру 2" у 50 млрд м³ на рік, то різниця між $230 і $50 становить приблизно $180 на кожній 1 тис. м³.
А це приблизно $9 млрд потенційно недоотриманого доходу щороку.
І це на фоні бюджетної кризи в московитів.
І це лише один контракт. А тепер треба додати знижки на нафту, втрату європейського ринку, витрати на війну, санкції, логістику, субсидування промисловості й деградацію технологічного сектору.
У стратегічній перспективі така модель не просто послаблює Росію, а створює довгострокову залежність, яка поступово перетворює країну на сировинний додаток Китаю.
Пекін мислить категоріями десятиліть. Китайські еліти добре пам'ятають історію територій, які в ХІХ столітті відійшли Російській імперії після так званих нерівноправних договорів. У китайському інформаційному й академічному просторі ця тема періодично повертається. Особливо щодо зовнішньої Маньчжурії й територій навколо Владивостока.
Офіційно Китай не висуває територіальних претензій до Росії. Поки.
Але водночас Пекін послідовно нарощує економічний, демографічний та інфраструктурний вплив у прикордонних регіонах.
Історія показує, що великі держави рідко забувають території, які вважають "втраченими". Особливо коли сусід слабшає економічно, виснажується війною й дедалі більше залежить від зовнішньої підтримки.
За все треба платити. Сподіваюся побачити це за життя ще нашого покоління.
Спостерігаймо.
Джерело:
Victor Taran / Facebook



