Війна стає стилем життя. Як бути готовими завжди і до всього?  

У 2014-му в кабінетах відкривали "конверти" радянської доби – і не знаходили там відповідей. Про добрі конверти та підготовку всіх і кожного до всеохопної оборони.

Коли агресія Росії почалася з окупації Криму, в органів влади та військових на руках були саме ці "конверти". Їх відкривали, але правильних протоколів реагування чи директив там просто не могло бути. Тож адекватних дій держави й суспільства щодо агресивної поведінки сусіда не відбулося. У 2022 році все виглядало інакше. Нацбанк уже мав підготовлені інструкції, які визначали реальний вимір загроз і покрокові дії всіх, хто приймав рішення. А за добу до вторгнення енергетична система України була під'єднана до європейської – адже тактика противника передбачає захоплення або знищення саме цивільної інфраструктури на перших етапах агресії. Чула чимало позитивних оцінок цього від інсайдерів, зокрема міжнародних.

Через постійну загроженість може здаватися, що нічого не змінюється. Але це не так. Якими б неприємними й дискомфортними не були всі ці обмеження, вони дали системі можливість вистояти – і не опинитися в правовому режимі воєнного стану без коштів для законної оборони та світла. Тотальна війна змушує переосмислювати загрози – і не просто інструкції, а стиль життя в нових умовах. Ці добрі конверти / алгоритми / протоколи мусять стати елементом стійкості системи. Неважливо, чи то фізичні конверти, чи їхні електронні аналоги: діяти ефективно у стані афекту і вистояти лише на силі волі – замало.

Після цієї фази протистояння ми ще довго переоцінюватимемо дії військово-політичного керівництва, і ніхто не забуде ані про шашлики, ані про заспокоєння суспільства за крок до прірви. Але сьогодні – про зміни, які також були і є, і які мають рухати нас далі.

Для мене демократична участь і демократична стійкість – це не про вибори чи петиції, а про іншу парадигму і стиль життя. Нагадаю: політичні права – це участь в управлінні своєю державою безпосередньо або через законно обраних представників. У період війни це вже про потребу виживання і співучасть в обороні – як цивільних, так і військових. А ще про чутливість влади до думки громадян у час екзистенційних випробувань: від призначення урядовців до стилю управління в інтересах громади.

Тож щодо виборів у нас немає "добрих конвертів" з алгоритмами і правильними рішеннями щодо неймовірних випробувань майбутнього. Нам потрібно зняти стигму з теми: як бути готовими завжди і до всього в цих неймовірно складних умовах. У цьому і полягає різниця між стратегічним мисленням та рефлексами, які притупляються на тлі травми війни. Над цим треба працювати щодня. Це теж елемент всеохопної оборони.