Уперше за довгий час світ поставив правильне запитання 

П′ять умов для миру, які були погоджені на зустрічі в Лондоні. І, можливо, вперше за довгий час світ поставив правильне запитання: не "коли закінчиться війна?", а "що потрібно зробити, щоб вона більше ніколи не повторилася?":

• негайне і повне припинення вогню;
• поточна лінія фронту як відправна точка переговорів;
• юридично зобов’язувальні гарантії безпеки та розгортання багатонаціональних сил в Україні;
• російські активи залишаються замороженими до повного відшкодування збитків.

Будь-яка угода має захищати інтереси європейської безпеки. Я сподіваюся, що світ урешті-решт почує різницю між припиненням вогню та справедливим миром. Тому що припинення вогню – це крихка пауза. Нам потрібна впевненість у тому, що війна не повернеться. Ось що таке мир.

Після того, як Путін фактично відкинув пропозицію прямого діалогу, питання гарантій безпеки стало не одним із пунктів переговорів, а власне суттю цією угоди. Мета полягає не лише в тому, щоб зупинити війну сьогодні, а щоб не дати їй жодного шансу повернутися на українські землі завтра.

Росія порушувала домовленості та перемир’я стільки разів, що рахунок давно втрачено. Ізраїль добре знає ціну таких помилок. Ми знаємо, що перемир’я без реальних гарантій часто стає лише короткою паузою між атаками. Саме тому безпека не може бути предметом компромісу. Бо за кожним пунктом цієї угоди стоять не території та політичні формулювання. За ними стоять людські життя. Мільйони дітей, які мають право засинати без звуку сирени. Мільйони батьків, які мають право планувати майбутнє, а не маршрути евакуації. Мільйони людей, які хочуть будувати, навчати, працювати, любити та жити. Впевнений, що справедливий мир – це коли люди більше не бояться, що почують свист ракет знову.

Сьогодні йдеться не лише про долю України, бо ми говоримо про принципи, на яких буде будуватися безпека Європи та всього демократичного світу в наступні десятиліття. Чи можна силою змінювати кордони? Чи можна безкарно руйнувати міста? Чи можна залишати агресію без наслідків? Відповідь на ці запитання визначить не лише завершення цієї війни, а й визначає характер майбутнього світу. Світу, в якому діти повинні чути шкільний дзвоник частіше, ніж сигнал повітряної тривоги. Світу, в якому будують школи швидше, ніж укриття. Світу, в якому безпека є правом, а не привілеєм. І якщо ми справді говоримо про мир, то він має бути таким, щоб наступне покоління знало про цю війну лише зі сторінок історії, а не з власного досвіду.

Джерело: Олег Вишняков / Facebook