Я чую акцент. "Давайте тільки не про війну, у мене і так багато проблем"
Дуже страшна ніч для України. Укотре дуже страшна нiч. Росіяни не втомлюються вбивати.
Тиждень тому я їхала автобусом із дівчиною з Дніпропетровщини. Ми випадково познайомилися. Вона запитала в мене нiмецькою: "Ви теж чекаєте на 111-й автобус?" Я почула акцент: "Ви звідки?" Вона відповіла.
А потім додала: "Давайте тільки не говоритимемо про війну. Я хочу від цього абстрагуватися. Я не читаю й не дивлюся новин про війну. У мене і так багато проблем".
Мені більше не було про що з нею розмовляти. Я не знаю проблем більших, ніж війна.
Я читаю в новинах, як по містах і селах її області луплять російські ракети. І я розгубилася. Що я могла відповісти? Сьогодні вночі істоти з Росії знову вбивали та руйнували життя людей у різних українських містах і селах.
У Львові російська ракета потрапила до житлового будинку. 26 людей постраждали, зокрема діти. Наразі там триває рятувальна операція. У селищі Радушне Криворізького району росіяни вдарили по домівках. Відразу два будинки буквально склалися після цієї звірячої атаки. Російська ракета знищила життя багатодітної родини. Напевно, координував удар і посилав ракету в ціль звичайний російський середньостатистичний мужик, у якого є сім'я – дружина, дочка або сини. Але він не роздумуючи вбиває дітей у чужій країні.
У Києві загинула одна людина, двоє людей поранені. На Полтавщині також загинула людина. На цьому фото зі сторінки Наталі Дєдової – київське метро, яке рятує українців від російських ракет. Я не знаю, хто ця жінка на передньому плані свiтлини, але на її обличчі така безнадія, що серце в мене стискається. Вона спустилася в метро за інерцією. Тому що так належить під час росiйської атаки. Але мені здається, що їй дуже погано й важко.
Нещодавно в YouTube я бачила російських жінок такого ж віку. Вони давали інтерв'ю і запевняли, що їхній правитель-збоченець усе робить правильно. Він убиває "бандерівців і нацистів". Старі російські нацистки, виховані російськими пропагандистами, упевнено розповiдають про провину жертви і свою правоту, а літня українська жінка спускається в метро, де на маленькому острівці в декiлька метрiв, поряд з іншими людьми, намагається хоч трохи відпочити між балістикою і дронами, які руйнують її місто.
Ненавиджу.
Джерело: Nadia Sukhorukova / Facebook
