Лукашенко опиниться на великій розтяжці 

Цього місяця Білорусь очікує на черговий візит американської переговорної групи. Чутки, звісно, про тему калійних добрив, тим паче що перший суховантаж уже вирушив і має розвантажуватися у США. Але трикутник домовленості Росія – Україна – США, точніше, трикутник конфлікту, дає змогу говорити про виникнення ще щонайменше двох тем, які так чи інакше покладуть на стіл і в яких зацікавлені Вашингтон і Мінськ.

Білорусь вийшла з-під американських санкцій щодо калію, і станом на зараз першу пробну партію скерували. Щодо більших за обсягом договорів – питання в логістиці. США працюють з Литовською Республікою, працюють з Польщею. І поляки розпочали процес нормалізації відносин із Білоруссю. Кажуть, м'яко відповідає і білоруська сторона. Ще один момент – це строки, таку річ, як добриво, закуповують під сільськогосподарський цикл.

Є ще дві вкрай важливі теми. Перша теж напряму пов’язана із сільським господарством – це виробник азотних добрив, насамперед сечовини, "Гродно Азот". Тут потрібно дивитися далі, а саме на війну Ізраїлю та США проти Ірану й на блокування Ормузької протоки. Значна частина собівартості азотних добрив – це природний газ. Логічно, що заводи розташовані якомога ближче або до ліній постачання природного газу, до трубопроводів, або до родовища. Понад 30% світових постачань тієї самої сечовини припадає на країни Перської затоки. І зараз цей продукт вивезти неможливо, тому що Перська затока стоїть. І якщо вона й надалі стоятиме, а поки що все вказує саме на це, то зацікавленість у таких добривах Америки зростає. Є сенс згадати про такий, за американськими мірками, невеликий заводик, який розташований у славному місті Гродно. А також про завод з виробництва комплексних добрив "Белферд" у славному місті Гомель. Ось ці два підприємства, імовірно, покладуть на стіл команди Лукашенка.

Третя тема – дизельне паливо, той самий контракт США на купівлю російського палива, генеральна ліцензія до 7 квітня 2027 року, яка звільняє від дії американських санкцій весь експорт із РФ. Якщо Україна наприкінці жовтня – у листопаді повернеться до практики ударів по російських НПЗ, тоді Росія опиниться перед вибором, наприклад – відмовитися від ринку Центральної Азії. Але тоді порожнє місце займуть інші, а саме через паливо Москва забезпечує свою присутність у цьому регіоні, який стрімко віддаляється.

Експорт Чорним морем – якщо Україна битиме, то він тоді зупиниться так само, як і НПЗ. І ось у цьому разі може виникнути потреба в додаткових обсягах, і тоді може виникнути ідея: а давайте поговоримо про білоруські НПЗ. Один завод називається "Нафтан", значну частку продуктів перегонки там займає саме дизельне паливо. Ну і плюс ближче до Пітера, ближче до портів завантаження.

Тут є варіанти: просто загнати нафту на "Нафтан" за давальчою схемою і відразу ж потім нафтопродукти на експорт. Для Білорусі це менш вигідно, і тут Лукашенко буде чинити опір. Другий варіант – це коли Росія офіційно продає Білорусі нафту. На "Нафтані" переробляють певну частку, яку продають назад Росії. А далі це вже питання росіян, як вони будуть маскувати це паливо під своє. Вигідніша для Білорусі схема, але, знову-таки, ця схема трохи ризикована.

Третій варіант – це безпосередньо, коли росіяни кажуть: "У нас бракує обсягів, але ми підстрахуємося білоруськими". І американці на це закривають очі. І ще один момент – це коли США раптом самі кажуть: "А давайте ви ще трохи білоруського". Там виходить небагато, у межах 2,5–3 млн тонн на рік. Тобто невеликий такий довнесок. Ну, за цей довнесок можна добре поторгуватися з Лукашенком.

Нафтова тема в переговорах зі США відіграє роль щонайменше до проміжних виборів, до того ж дуже сильну – на користь Лукашенка. Можна домовитися, що Трамп заявить ще про одну перемогу. Ми виходимо на ситуацію, за якої, крім, власне, калійної галузі, обговорюватимуть щонайменше варіант азотних добрив і щонайменше варіант "Нафтана". І ось тут виникає ще один момент, який є завданням із зірочкою для офіційного Мінська – Росія може спробувати провести, назвімо так, гібридну атаку на країни НАТО. Під загрозою передусім Латвія, тобто саме найвигідніший маршрут з "Нафтана", там навіть є продуктопровід, тобто труба, навіть залізниця не потрібна. Саме так отримують нафту Угорщина та Словаччина.

У підсумку, якщо Росія не зможе дотиснути Україну й домогтися замороження війни на своїх умовах, то наступним етапом цілком імовірно може стати ескалація конфлікту з однією з країн НАТО, за принципом – погрожувати розширенням географії. І, на жаль, під загрозою передусім Латвія. Якщо до цього моменту Білорусь з’явиться у схемі постачання нафтопродуктів, і саме через Латвію, ось тоді постане питання, як поводитиметься офіційний Мінськ. Лукашенко тоді опиниться на дуже великій розтяжці.