Сталося очікуване: устами Ушакова Росія вийшла із квазіпереговорів, які були ініційовані Дональдом Трампом.
Цей процес, по суті, тривав від виборів й інавгурації Трампа, який обіцяв вирішити війну "за одну добу". Але російсько-українська війна не терпить жодних термінів і цифр…
Згадую заяви про те, що угода "погоджена на 95%" і лишається лише питання Донбасу.
Провал переговорів насправді був очевидним ще пару місяців тому. І спроба Трампа вирішити проблему ядерної зброї Ірану за венесуельським сценарієм була частково спробою перекреслити нереалізацію своєї обіцянки досягнути миру в Україні – успішною "маленькою війною" на Близькому Сході.
Але виявилося, що розвʼязувати війни легше, ніж їх завершувати.
Що далі?
Ріст цін на пальне дає економічну можливість продовжувати війну.
Росіяни поки закривали потребу в людях економічними чинниками – високою оплатою за підписання контракту (приблизно €30 тис.) і щомісячною оплатою 4 тис.
Поки в них є ресурс економічно стимулювати мобілізацію, вони це робитимуть. Але варіант загальної мобілізації лишається в них у запасі.
Українською перевагою можна вважати фіксацію лінії фронту завдяки розвитку технології дронів і НРК.
На лінії фронту з кілзоною атакувати значно складніше, ніж оборонятися. Бо все живе вражають роботи. А без піхоти лінія фронту не може рухатися.
Це якраз той фактор, який вимагає від агресора посилювати ресурси – людей та інноваційну техніку.
У такому форматі війна може тривати до нового технологічного перелому, коли в когось не зʼявиться нова супертехнологія. Напрям – не секрет – дрони з дистанційним управлінням, подальша роботизація, системи РЕБ.
Стабільна лінія фронту практично перетворює це на полігон для випробування найновіших технологій. І це починає влаштовувати все більше гравців. Бо ринок сучасної зброї росте по експоненті.
Україна розраховує на кризові процеси всередині Росії, Росія робить ставку на енергетичний та інфраструктурний колапс в українському тилу.
Бо тил завжди тримає фронт і забезпечує його. Важка зима й чергова хвиля еміграції жінок і дітей – це чергова мета Москви. Зрештою, якщо населення України драматично скоротиться, Росія вважатиме це своєю перемогою.
Та й технології створюють люди. І виграє той, хто зробить правильну ставку на людський капітал. Хто створить умови, горизонтальні звʼязки, довіру й здорову конкуренцію.
Саме тому корупція в оборонці, система заборон і так далі – це екзистенційна проблема.
…Тож висновки такі: переговорна ілюзія закінчилася, війна переходить у фазу технологічного, економічного й людського виснаження, і Україна може перемогти лише як відкрита технологічна держава, а не як маленька копія російського авторитаризму.
Бо маленька авторитарна країна ніколи не переможе велику авторитарну. А от маленька й технологічна – цілком здатна заморозити цей 12-річний конфлікт з ядерною державою.
Джерело:
Вікторія Сюмар / Facebook