У сусідів бувають різні моменти. Головне, що у народів України й Польщі збігаються національні інтереси 

Як реагувати офіційному Києву на заяву президента Польщі Кароля Навроцького й наміри розглянути питання позбавлення президента України Володимира Зеленського Ордена Білого Орла?

Як на мене, є два варіанта, кожний з яких має свої резони. Все залежить від пріоритетів.

Якщо пріоритет – внутрішня політика й тактичні питання консолідації навколо влади, то тоді перший варіант – різка, дзеркальна, максимально публічна реакція.

Якщо пріоритет – перемога у війні, то другий – стриманість, дипломатичний прагматизм і відокремлення тактичних політичних жестів від стратегічного оборонного партнерства.

З погляду державних інтересів, найефективніший алгоритм дій для України виглядає так:

1. Утриматися від гучних публічних образ: емоційні заяви лише поглиблять кризу й зіграють на руку радикальним колам у Польщі й ворожій російській пропаганді.
2. Орієнтуватися на позицію Дональда Туска: прем'єр-міністр Польщі вже висловив мудру формулу: "Якщо ми будемо сваритися через минуле, хтось інший виграє майбутнє". Варто підтримати цей меседж і показати, що український уряд солідарний з польським у питанні пріоритету спільної безпеки над історичними суперечками.
3. Акцентувати на внутрішньому контексті: через Міністерство зовнішніх справ чи Офіс президента України доцільно спокійно роз'яснити, що указ № 440/2026 спрямований виключно на вшанування сучасного антиімперського спротиву та традицій боротьби за незалежність проти Москви, а не проти Польщі.
4. Не реагувати публічно на заяви про відкликання ордена: спроби політизувати нагороду є внутрішньопольською політичною грою. Дипломатична реакція (можливо й не публічна) доречна і навіть необхідна, але у свій час.
5. Зважати на юридичні нюанси: позбавлення ордену вимагає тривалої процедури в Капітулі та обов'язкової контрасигнації (схвалення) прем'єр-міністра Польщі, що за чинного уряду є малоймовірним. Юридичних підстав немає (це підтверджують рішення Капітули, які вже розглядали раніше). Рішення щодо позбавлення ордену малоймовірне, бо саме по собі вдарить рикошетом по міжнародному реноме президента Польщі Кароля Навроцького й буде знецінювати високу нагороду.
6. Фокусуватися на оборонній та економічній співпраці. Головне – фронт і логістика: жодні суперечки навколо історичних "складних питань" не повинні впливати на закупівлю й транзит зброї, роботу логістичних хабів і спільні безпекові проєкти.
7. Зберігати раціональний діалог: слід постійно наголошувати на тезі самого Навроцького: "підтримка України у її спротиві Росії є стратегічною метою Польщі". Саме на цій точці дотику необхідно будувати поточні відносини.

Україна й Польща не вперше (і, мабуть, не в останнє) стикаються з подібними викликами, коли "складні питання", якими вже давно мають займатися лише історики, знову й знову використовують у політиці).

Загалом по сьогоднішній загостреній ситуації, можна було б із розумінням (як польську суверенну позицію) сприйняти дипломатичну позицію Варшави, яка була викладена в коментарях посольства Республіки Польща в Україні (у коментарі редакції Wirtualna Polska).

"Посольство Польщі в Києві послідовно проводить заходи, пов'язані з історичною пам’яттю у польсько-українських відносинах, інформуючи українську сторону про сприйняття діяльності УПА та окремих членів цього формування в Польщі. Ми наголошуємо, що деякі постаті, які вважають символами антирадянського руху опору в Україні, сприймаються в польській історичній пам'яті як особи, відповідальні за воєнні злочини та вбивства польського населення. Ми також вказуємо, що дії, пов'язані із їх прославлянням, викликають негативні соціальні реакції в Польщі. Водночас ми вважаємо, що кожна країна має право формувати власну історичну пам’ять і обирати своїх героїв, усвідомлюючи при цьому наслідки таких рішень у міжнародних відносинах", – повідомили представники посольства виданню Wirtualna Polska від імені посла Польщі в Києві Пйотра Лукасевича.

Офіційний Київ має право на таку ж "зеркальну" позицію. Те ж саме могло б написати й посольство України в Польщі. Але...Чи потрібно нам зараз переходити з дипломатії в політику? Мінусів буде набагато більше, ніж плюсів, хто б зараз це все не роздмухував.

У сусідів бувають різні моменти: і обійми, і незадоволення, і навіть конфліктні ситуації. Головне, що в народів України й Польщі збігаються національні інтереси, щонайменше, у сфері безпеки. У нас – спільні вороги. Наші країни неодмінно будуть в одному союзі.

Головне: вийти переможцями із цієї війни в центрі Європи та не йти в майбутнє з повернутою в минуле головою!