На місто постійно щось летить. Але як кажуть у Ха, "свою ракету ти не почуєш"
Друзі, дякую, що хвилюєтеся, телефонуєте, пишете. Ми живі та не ушкоджені. Це не мій дім. Так, близько, і так, друге влучання було в парк, де ми зазвичай гуляємо з Гектором зранку. Але цього разу ми не встигли вийти, вибухи пролунали о сьомій, ми тільки вдягалися.
Сьогодні російська ракета поцілила у житловий будинок на Салтівці – дві людини загинули, ще близько 30 постраждали. Пряме влучання, зруйновані декілька поверхів, людей ще шукають під завалами. Ми ходили тільки що до того будинку, там жах.
І так, сирени не було. Точніше, вона заволала десь секунд через п’ять після першого удару. Але це не є якоюсь сенсацією у Харкові. Я про це неодноразово писала. Надто близько наше місто до кордону, надто швидко долітає. На жаль.
А якби вона була, думаю, це нічого б не змінило. Вибачте за такий цинізм, але це правда. Сирена у місті не затикається, лунає постійно. Від повідомлення про "відбій" до наступної повітряної тривоги – хвилини не проходить. І таке цілими днями, тижнями, місяцями. На місто постійно щось летить. Тиші майже не буває. Тому тривога у Харкові сприймається як білий шум.
Іноді ми дивимося моніторингові тг-канали, читаємо, куди саме летить. Якщо у твій район, то відходимо від скла. Це максимум заходів безпеки.
Shahed, "Герані" та інші російські безпілотники – чутно і часто видно фізично. Нова оця "Бандероль" взагалі реве, як винищувач. А ракету не чутно. Якщо вона повз летить кудись, то так, шелест є. Але як кажуть у Ха, "свою ракету ти не почуєш".
Будь ласка, благаю, не треба тягати ту сирену: була – не була. Воно звучить ніби звинувачення. Чи то люди винні, що не ховалися в укриттях, чи то той, хто відповідає за сигнали тривоги. Ніхто не винен окрім окупантів.
Хоча якщо прискіпуватися, я б висловилася. Щось треба робити з цими нескінченними тривогами. Те, що воно псує ментальне здоров’я харків’янам, я вже мовчу. Яка там кукуха, вона давно з’їхала. Але саме тому, що сирена майже не затикається ми на неї й не реагуємо. Таке замкнуте коло. Тобто з одного боку – міська влада (я узагальню тому, що не знаю, до кого саме тут треба звертатися) перестраховується і вмикає тривогу на кожний пук, вибачте. З іншого – тим самим знецінює важливість тих попереджень.
Ось, хвилину тому оголосили відбій (а це той же сигнал тривоги, тільки трохи в іншій тональності), а зараз вже волає про загрозу знов. І це катування сиреною не припиняється цілий божий день. Тому люди й не реагують.
Щирі співчуття родинам загиблих сьогодні у Харкові. Сил – родинам поранених. Особисто знаю декілька людей з цього дому. Що сказати... Тримаймося.
Джерело: Анна Гин / Facebook