На РФ накинуто багаторічний економічний зашморг. Майбутнє, якого Кремлю не уникнути
Уперше за довгі роки, із 2014-го, коли санкції запрацювали, відтепер можна не хвилюватися що шість місяців, що в якоїсь із країн виникнуть нові особливі обставини, і почнеться викручування рук решті 26 членам ЄС, оскільки рішення має бути консенсусним. Наступного разу голосування щодо відповідного питання відбудеться лише 2029-го, три роки можна не перейматися. До того ж механізми додавання нових санкцій є цілком дієві. Із чого випливає, що а) у Європі немає надії, що Росія в найближчі роки перебіситься і рушить у бік нормалізації, і б) тиск на неї має довгостроковий, стратегічний характер.
Те, що нам здається очевидним, дістало, нарешті, наочне закріплення в документах Європейського союзу. Зі свого боку про те, що у Вашингтоні визнали, що сварка з Росією надовго, засвідчило ухвалення довгоочікуваного закону Грема – Блюменталя. Пробуксувавши на різних стадіях підготовки із квітня 2025 року, 18 вересня цього року він був, нарешті, підписаний Трампом, і з цього моменту запущено особливий режим американських санкцій щодо Росії.
Усупереч поширеній, зокрема самим Трампом, версії, нібито закон надає президенту право вводити санкції проти Росії і країн, які купують у неї енергоресурси, і він може на власний розсуд застосовувати це право або ні, насправді жодного місця для розбіжностей закон не залишає. Президент зобов’язаний у 30-денний строк після підписання акту надати відповідні санкційні списки, і що 180 днів список мають оновлювати й доповнювати. Для того, щоб якихось фізичних або юридичних осіб, які одного разу потрапили до списку, було вилучено, Конгрес має одержати вичерпні пояснення від виконавчої влади, із якими має право не погодитися й залишити чинними наявні санкції. У цей закон закладено так званий принцип тріскачки: його спрямованість можуть лише розширювати і зміцнювати, але не послаблювати. Так працює тріскачка, прокручуючись лише в один бік і замикаючись, не даючи змоги відкотитися назад.
Додайте сюди політичні обставини. Закон ввів у дію нинішній склад Конгресу, значною мірою орієнтований на Трампа, але вже із січня запрацює новий склад, у якому щонайменше нижня палата опиниться під контролем демократів, і це передбачає ще більше посилення санкційного тиску на Росію. За наступного президента, та що там – президентів! – закон і далі діятиме: Конгрес украй неохоче погоджується на скасування власних актів.
На Росію накинуто багаторічний економічний зашморг, який тримають у руках США, ЄС і їхні союзники. Як відомо, навіть зазвичай нейтральна Швейцарія приєдналася до санкційної політики Євросоюзу щодо Росії, не кажучи вже про Великобританію, Канаду, Норвегію чи Японію з Австралією. Це означає, що до 2030 року, коли настане – якщо настане – строк чергового переобрання Путіна на президентську посаду (от уже вічні цикли), його країна перебуватиме у значно жалюгіднішому стані, ніж вона перебуває зараз.
Хай як нам важко в моменті, це майбутнє, якого Росія не зможе уникнути, додає сил і палкого бажання дожити-дотерпіти, щоб побачити його на власні очі. Справедливість теж працює циклами.
Джерело: Леонид Швец / Facebook