Нас намагаються спровокувати 

На війні працює тільки один показник. Ефективність.

На ньому все зав'язано в довгій перспективі, і саме він вирішує, хто переможе.

Хто ефективніше, той і переможе.

Ефективність – це не про емоції.

Не про справедливість.

І навіть не про людські риси. І тим більше не про чесноти.

Бо війна – то взагалі зовсім про зворотне до людського й чеснот.

"Орєшніком" ударили по місту, річний бюджет якого менше вартості ракети.

Обстріл Києва на сотні мільйонів доларів.

Яку ціль ставили росіяни?

Залякати.

Страх і паніка.

Чи добилися вони цього? Ні.

Ефективність близька до нуля.

Але це не основна ціль.

Основна ціль – спровокувати нас на лінійні відповіді.

Витрачати дорогі й дефіцитні засоби й ресурси на те, що не дає дійсно ефективного результату.

Зараз багато хто хоче лінійної відповіді. Емоції.

Яка ціль?

Залякати? Кого, росіян? Щоб що? Навіть якщо ми залякаємо пару сотень тисяч росіян.

На що це вплине? Чи стануть вони боятися нас більше, ніж Путіна?

Ні.

Нас намагаються спровокувати на лінійні відповіді.

Але в цьому наша неминуча поразка.

Витрачені кошти 1:1.

Ми не стягнемо. У них ресурсу більше.

Після цього що? Втрати на полі бою під час лінійних дій? Ми не можемо так.

Це наша поразка. Неминуча.

Наша задача, щоб на одного загиблого українця приходилося якнайбільше знищених окупантів. Тоді це ефективно. Чим більше, тим вище ефективність.

Наша задача, щоб на один витрачений на БПЛА/ракету долар збиток росіянам був максимально великий.

Тільки так це працює.

По іншому ніяк.

Я за те, щоб ні одна наша ракета, ні один наш БПЛА не влучав у цивільну інфраструктуру (штаби "Рубікону" не рахуються цивільними).

Бо це помилка й це те, що не долітає до важливих цілей.

Хай горять нафтобази й підприємства ВПК.

Хай росіяни радіють, поки горить їхня економіка.

Ми порадіємо пізніше.

Ефективність. Лише це важливо.

Емоції шкодять.

Тримаймо стрій.