Поки Європа – за ситим столом і в безпеці, РФ розгорнула полювання на нашу харчову галузь 

Болючі удари по економіці тривають. Зараз росіяни фактично розгорнули справжнє полювання на нашу харчову галузь. Багато підприємств, на яких я бував і які стали мені дорогими, бо там знаю людей – працівників, технологів, керівників, – просто нищать. Лише за останні дні постраждав Яготинський маслозавод, "Королівський смак" змушений призупиняти роботу, щоб не допустити ще гіршого...

А особливо боляче відгукнулася новина про Kernel. Цього літа ми зі "Сніданок з "1+1" знімали цикл сюжетів про підтримку холдингом соціальної сфери в п'ятьох областях країни. Тепер через масовані російські атаки Kernel зупинив роботу всіх своїх олійноекстракційних заводів, адже виробничі будівлі, обладнання, резервуари... Виникла навіть загроза масштабних пожеж і, найголовніше, – життю та безпеці працівників. Зупинено також закупівлю насіння соняшнику.

Для розуміння масштабів: компанія має вісім олійноекстракційних заводів, два з яких не працюють ще із 2022 року. Це один із найбільших світових виробників соняшникової олії, продукцію якого знаємо, зокрема, за брендами "Стожар", "Щедрий Дар", "Чумак". Водночас Kernel запевняє, що зберігає фінансову й операційну стійкість, продовжує відвантажувати готову продукцію і виконувати зобов'язання перед партнерами й аграріями.

Я розумію логіку цієї війни. Ми намагаємося вибити російську бензоколонку, вони у відповідь б'ють по наших джерелах економічної сили, по тому, що годує країну, забезпечує роботою людей, наповнює бюджет і дає нам можливість триматися. Очевидно, що Україна дедалі більше залежить від зовнішнього фінансування. І тут Європа має взяти на себе відповідальність за підтримку нашої економіки. Хоча, якщо подумати, це навіть не такий уже й тягар. Це невелика плата за можливість і далі жити у відносній безпеці, із ситим столом і безтурботністю, якої ми в Україні давно позбавлені.

А що я хочу побажати собі й вам? Терпіння. Витримки. Сили за будь-яких обставин. У нас будуть і олія, і молоко, і масло. Голодною смертю ми точно не помремо, бо українська харчова галузь має досвід, людей і здатність відновлюватися навіть після найважчих ударів. А от нерви можуть не витримати. І це теж треба усвідомлювати. Тому всім нам – міцності, передусім моральної. Бо правда за нами. І ми вистоїмо.