Політики критикують Зеленського, бо заздрять йому. Але цих політиків історія навряд чи запам’ятає 

На мою сторінку щомісяця в середньому заходять 3–4 млн українців. Тисячі пишуть мені у приватні повідомлення, і багато хто ставить запитання про українську політику, часто – про моє ставлення до Володимира Зеленського. Вирішив відповісти всім одразу.

Скажу на початку: я в цьому питанні суб’єктивний. Із самого початку я підтримував Зеленського через його твердий характер, швидкий розум і конкретні наміри. А потім президент Зеленський врятував мені життя, коли після мого отруєння надав розголосу інформації про мій стан і підняв увесь світ на ноги, змусивши диктатуру в Грузії пустити до мене лікарів. До цього Зеленський повернув мені громадянство й дав другий шанс. До речі, тоді разом із Зеленським мене дуже підтримував і тодішній глава адміністрації – Єрмак.

Але справа не в мені, а в коханій мною країні. Уявімо будь-якого іншого політика на посаді президента, а не Зеленського з його невтомною енергією, шармом, гострим розумом і сміливістю. Якщо уважно порівняти, ми переконаємося, що Зеленський – це видатний лідер воєнного часу, якого нам ніби Бог послав під час тяжких випробувань. Кілька місяців тому один спікер сказав на ТБ, що Зеленський – просто хороший артист, який удає із себе Черчилля. Це висловлювання мені тоді дуже не сподобалося. Вдаймося до елементарної логіки: якщо людина говорить як Черчилль, діє як Черчилль, схожа на Черчилля в усіх проявах – вона і є сучасний Черчилль.

Згадаймо відчайдушно сміливі виїзди цього Черчилля на передову, подивімося на його нинішні блискучі дипломатичні маневри на тому ж Близькому Сході, його вплив на весь світ – і зрозуміймо, що все це і є черчиллівські риси Зеленського, які й перетворили його на теперішнього лідера вільного світу. Або озирнімося навколо – подивімося на інших керівників. Хіба хтось із них більше підходить на роль лідера вільного світу, ніж Зеленський? Черчилль у невоєнний час не був ідеальним менеджером. У цьому сенсі можуть бути претензії і до Володимира Олександровича, але обидва вони при цьому стали великими діячами, які відіграли вирішальну роль в історії, опинившись у потрібному місці в потрібний час.

Іноземні політики, особливо у США, критикують Зеленського, бо заздрять йому. Українські ж політики невдоволені тим, що їхній час так і не настав і навряд чи настане, і в цьому звинувачують президента. Але цих політиків історія навряд чи запам’ятає. Тому моя оцінка президента країни, яка воює, – це 10+ із 10, і що більше минає часу, то більше я переконаний у цій оцінці. Думаю, через деякий час пам’ятники Зеленському стоятимуть не лише в Україні, а й по всьому світу – у Грузії точно.