Уявімо, що Путін викрав й ув’язнив Зеленського
Чи хочуть росіяни війни? Медведєв на з'їзді "Единой России" потішив делегатів тим, що Україна втратила 50% свого населення і 20% своєї території. Багато хто дивується: мовляв, ось які мудаки російська влада, влаштували катастрофу своєму сусідові й не соромляться святкувати – не розуміють, що самі себе викривають. Усе вони розуміють – це сильний піарний хід.
Медведєв зараз, так само як і загалом російська пропаганда, апелює до колективного несвідомого російського населення, яке сформульовано відомою приказкою: "Нехай у мене сарай згорить, аби в сусіда корова здохла". Заздрість, ненависть до тих, хто кращий за тебе, до успішніших і вільних сусідів, бажання їх принизити, обібрати, "узяти під ніготь" – альфа й омега російського колективного несвідомого. Тому горе, яке щодня завдають росіяни Україні, – це для них не трагічний наслідок війни, а одна з головних її шуканих самодостатніх цілей (я говорю про освічених росіян).
Невипадково завжди після початку агресивних воєн проти сусідів різко зростала підтримка Путіна, задоволеність життям і переконання в тому, що країна рухається у правильному напрямі. І так було ще у відносно вільні ранньопутінські часи. Війна, убивство сусідів – і відразу задоволеність ситуацією значної частини росіян зростає. Коли людожер ситий – він задоволений. Індекс задоволеності життям зріс із 50 пунктів у січні 2022 року до 65 пунктів у січні 2023 року (до самих цифр можна ставитися скептично, але тенденцію заперечити неможливо). Після анексії Криму зростання було ще суттєвішим.
Коли до росіян почало поступово доходити, що вони огребли в Україні, ці показники почали дещо знижуватися. Індекс щастя в Росії теж зараз падає. Масовий росіянин вважає, що поки ми гнобимо сусіда – це добре й правильно. Але нас-то за що? Це людей обурює. Отже, щось іде не у правильному напрямі, і задоволеність життям починає знижуватися.
Ви скажете, що нічого особливого в поведінці росіян немає: під час війни населення скрізь згуртовується навколо влади, а будь-яка війна починається з масового ентузіазму. Однак ми сьогодні на прикладі США бачимо, що це не так. Війна проти Ірану вкрай непопулярна від самого початку, навіть коли вона була успішною. Війна сильно знизила рейтинг Трампа й республіканців, що фактично привело до припинення воєнних дій. До речі, навіть блискуче викрадення Мадуро не привело до зростання рейтингу Трампа.
А ось тепер уявімо: Путін безкарно викрав і ув’язнив Зеленського, наприклад, або, там, Туска з Мерцом. Це ж у Росії було б просто якесь свято. Безліч пересічних громадян там просто луснули б від гордості – "які ми круті", рейтинг Путіна злетів би до небес.
Російське суспільство просякнуте насильством на будь-якому рівні: сім’я, школа, двір, армія тощо. Не дивно, що насильство на зовнішньополітичному рівні, війна, дуже добре заходять цьому суспільству.
Ставлення американців до авантюр Трампа засвідчило, що вони не хочуть війни. А чи хочуть росіяни війни? Зважаючи на все, багато хто хоче, але таку, щоб ішла в самі чужі ворота. Тому Росія припинить війну лише тоді, коли всі там, від пересічних громадян до верхівки, відчують її наслідки на власній шкурі, зрозуміють, що їх битимуть нещадно, до того ж що далі, то сильніше.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook