Питання в тому, що далі. Щоб суспільство не стало інструментом політичної гри 

Коли в країні з усіх інституцій існують лише цар і народ, така система не називається демократією. Вона називається монархією. І монархи існують рівно доти, доки в натовпі хтось не крикне, що король голий. Питання лише в тому, що буде далі: чи прийде новий король, чи все ж таки встановиться демократія.

Звільнення спочатку Федорова, а потім і Сирського залишає для мене безліч запитань. Я так і не зрозумів, за що звільнили Федорова, якщо він був таким сильним і талановитим. Цього мені не пояснили ні президент, ні парламентська більшість.

Так само я не зрозумів, за що звільнили Сирського, якщо президент, Федоров і новопризначений головнокомандувач Збройних сил України Драпатий подякували йому й відзначили його великі здобутки на цій посаді. Федоров – єдиний, хто висловив претензії до Сирського, але не він його знімав. Який причинно-наслідковий зв'язок між цими рішеннями? Що насправді відбувається?

Саме для того в демократичних країнах і існує парламент: щоб брати участь у виробленні державних рішень, контролювати владу та забезпечувати відкриту політичну дискусію. Президент має взаємодіяти з парламентом, а парламент – виконувати свою конституційну роль.

Коли парламент випадає із цього процесу, коли повноцінно не функціонують незалежні медіа через обмеження інформаційного простору телемарафоном, а ті, хто намагається чесно працювати в інтернеті, часто не мають повноцінного доступу до інформації, суспільство перестає бути повноцінним суб'єктом політичного процесу. Воно дедалі частіше стає об'єктом, який використовують для досягнення тих чи інших, поки що незрозумілих, політичних цілей.

У цьому й полягає головна проблема. А під час війни ми не можемо дозволити собі, щоб демократичні інституції втрачали свою роль, а суспільство ставало лише інструментом у чужій політичній грі.

Джерело: Микола Княжицький / Facebook