Ще за нашої епохи "Гаазький трибунал" стане таким же, як і "Нюрнберзький трибунал" 

Про трибунал.

Те, що відбулося в Кишиневі, – не переоцінити. Україна подолала не просто "ще одну", а ключову точку неповернення. Тож хочу поділитися деталями (скрін новини від 2022 року тут не просто так) і пояснити, чому це аж настільки важливо.

А ще хочу подякувати в цьому пості тим, хто зробив цей день можливим.

Чому цей день такий важливий? Бо тепер стало фактом: трибунал над нинішнім російським керівництвом буде створений у Гаазі. Безальтернативно. Цей процес уже дійсно не вийде розвернути – нікому, за жодних зусиль. Максимум, зможуть пригальмувати. Але й то не факт.

Ще за нашої епохи "Гаазький трибунал" стане таким самим міжнародним терміном, як і "Нюрнберзький трибунал".

Так, це забере час.

The wheels of justice turn slowly, but grind exceedingly fine.

А жорнова міжнародного правосуддя крутяться особливо повільно. Але здатні перемолоти будь-що, і надзвичайно добре.

Так, трибунал буде значною мірою заочним, бо Росія не видаватиме своїх покидьків. Так, розуміння цього у світі є, і саме тому трибунал розробили під заочні процеси. І навіть коли здохне "пу" – країна-гній перейде зі стану гніву до стану заперечення, інакпсулюється у стані держави-ізгоя.

Так, "раші" ще належить пройти стадії торгу й депресії. Але й це мине. А злочинність путінізму буде визнаною усім світом, поза сумнівом. Як гітлеризм. Як злочинність режиму хуту в Руанді.

А я нагадаю, що так само заочний суд щодо MH17 поставив крапку щодо того, що лайнер збили російські кадрові військові, які виконували завдання своєї гівнодержави. І після суду в Схіпголі це не ставиться під сумнів у світі буквально ніким.

Злочинність путінської держави має бути і буде підтверджена.

Дякую і знімаю капелюха перед усіма, хто був долучений до цього процесу. А передусім це Микола Гнатовський, Антон Кориневич і Дмитро Кулеба, які лупали цю скалу тоді, коли у можливість трибуналу не вірив практично ніхто. І це не перебільшення, Україну тоді із цими думками мейнстрим сприймав як космонавтів і говорили з нею часто суто з поваги, щоб не ображати.

І вичавити цей скепсис було геть непросто.

Роль Ірини Мудрої та всієї її команди (плюс уже згаданого Антона протягом усього процесу) – не перебільшити. Вони зробили неможливе у переконанні партнерів. А також важливо те, що робила вся команда МЗС. Бо це була реально командна робота, яка завершилася зустріччю Андрія Сибіги з іншими міністрами в Кишиневі, де ми і пройшли ту саму точку неповернення.

Чому це було так складно?

Бо доводилося ламати стиль мислення, майндсет великих держав – від Штатів до Франції чи Британії. Перш за все – в тому, що імунітет керівників держави не абсолютний. Причому, як доводилося чути від учасників, на окремих епізодах вже був відчай і відчуття, що місія неможлива, що вони не погодяться. Але зрештою все вийшло.

А далі проявилася перепона у вигляді Нідерландів, якім було дуже сцикотно стати місцем засудження Путіна, і вони стали штучно затягували процес. Але і це вдалося зламати (зміна уряду Нідерландів виявилася дуже доречною).

І тут треба подякувати також тим іноземцям, хто – всупереч мейнстриму – підтримав нас відразу й щиро, а також допомагав на шляху. І серед них були і британці (зокрема, Гордон Браун, згаданий на скріні), й американці, які продовжували допомагати у проштовхуванні трибуналу навіть після перемоги Трампа. Ба більше, є думка, що без їхньої допомоги результат не вийшов би таким.

Усе або майже все це не було дуже видимим на загал. Але повірте, це титанічна праця, що підтвердять усі, хто слідкував за процесом.

А результат, тобто статут трибуналу, затверджені принципи його роботи тощо, вийшов не просто гідним, а й кращим за сподівання.

Тому сьогодні дійсно важливий день.

Дякую усім, хто працював над його наближенням.

P.S. На скріні – наша перша новина після засідання в Четем-хаусі, яке спершу було не сильно публічним, але стало успішним, і якось вийшло рішення, що варто про це говорити відкрито.

До певної міри це й був старт процесу, спостерігачем якого я мав честь опинитися.