США не перемогли, Іран не програв. Чи буде нова війна? 

У п’ятницю у Швейцарії очікується підписання документа, який має покласти край черговому військовому протистоянню на Близькому Сході між США та Іраном. Текст угоди поки що не опубліковано. Невідомо також, чи існують секретні додатки або додаткові домовленості, які традиційно супроводжують подібні документи. Однак уже сьогодні можна зробити деякі попередні висновки. Головний із них звучить парадоксально: США не перемогли, а Іран не програв.

Коли починалася ця війна, адміністрація президента Дональда Трампа та її головний союзник на Близькому Сході – Ізраїль – ставили перед собою набагато масштабніші цілі, ніж просто припинення вогню. Йшлося про ліквідацію іранської ядерної програми, демонтаж військової інфраструктури Ісламської Республіки, припинення підтримки проксі-угруповань у всьому регіоні та, по суті, про створення умов для зміни режиму в Тегерані. Не випадково Трамп неодноразово заявляв, що має намір остаточно вирішити іранське питання, яке залишається однією з головних проблем американської політики на Близькому Сході протягом майже півстоліття. Ще під час свого першого терміну він вийшов із ядерної угоди, підписаної адміністрацією Обами, вважаючи її недостатньо ефективною. Зараз ставка була зроблена на силове вирішення проблеми.

Протягом усієї війни США та Ізраїль завдавали масованих ударів по військовій інфраструктурі Ірану. Знищувалися склади озброєння, командні пункти, об’єкти військового призначення. Під удари потрапляли представники вищого командування Корпусу вартових ісламської революції, не кажучи вже про загибель духовного лідера Ірану. Багато аналітиків очікували, що така масштабна кампанія призведе до дестабілізації влади в Тегерані. Але цього не сталося. Режим вистояв. Так, він зазнав серйозних втрат. Так, його можливості помітно скоротилися. Однак головна політична мета війни не була досягнута. Ісламська Республіка зберегла керованість. Державні інститути продовжили функціонувати. Політична система не впала. А отже, говорити про стратегічну перемогу США було б передчасно. Можна знищити радари, заводи, склади та штаби. Набагато складніше знищити державу, якщо вона готова платити високу ціну за своє існування.

Не менш складним виявився підсумок війни й для Ізраїлю. Безумовно, ізраїльська армія продемонструвала високий рівень ефективності. Однак стратегічна перемога визначається не кількістю уражених цілей, а зміною політичної реальності. А політична реальність збереглася. Іран залишається найбільшим геополітичним гравцем регіону. Питання його впливу на сусідні країни залишається відкритим. Питання майбутнього його союзників також не знято з порядку денного. Більше того, якщо в підсумкових домовленостях дійсно будуть присутні положення, що стосуються Лівану, то це означає, що проблема "Хезболли" також остаточно не вирішена.

Особливо показовою виглядає ситуація навколо Ормузької протоки. До початку війни вона була відкрита для міжнародного судноплавства. Під час конфлікту саме загроза її блокування стала одним із найважливіших чинників нестабільності на світовому енергетичному ринку. Зростання ризиків негайно позначилося на цінах на енергоносії. Тому якщо після підписання угоди Ормузька протока знову залишиться відкритою, це означатиме лише повернення до того стану, який існував до війни.

Важко назвати це перемогою. Більше того, енергетична нестабільність вдарила й по самих Сполучених Штатах. Зростання цін на бензин у США стало серйозним викликом для американської адміністрації на тлі наближення проміжних виборів, які мають відбутися 3 листопада цього року. І хоча окремі представники нафтового бізнесу в США могли отримати вигоду від ситуації, що склалася, американський споживач зіткнувся з цілком іншою реальністю.

Тому будь-які спроби представити майбутні домовленості як безумовну перемогу Вашингтона неминуче натраплятимуть на просте запитання: якщо метою була зміна режиму в Тегерані, то чому цей режим зберігся? Однак настільки ж помилковим було б говорити й про перемогу Ірану.

Так, режим встояв. Так, держава зберегла свою цілісність. Так, керівництво країни отримало можливість оголосити про свою стійкість перед обличчям найпотужнішого зовнішнього тиску. Але ціна виявилася колосальною. Зруйнована інфраструктура, серйозні збитки військово-промислового комплексу, інфляція, економічні проблеми, зростання безробіття та соціального невдоволення неминуче впливатимуть на внутрішню ситуацію в країні ще багато років.

Більше того, війна неминуче загострить боротьбу всередині самої іранської еліти. Свої претензії на зміцнення політичних позицій висуватимуть військові структури, насамперед Корпус вартових ісламської революції. Не залишаться осторонь і цивільні політичні інститути – президент, парламент, різні політичні групи. Свою роль знову спробує посилити й релігійне керівництво країни. Додатковим фактором напруженості може стати питання розподілу розморожених активів і ресурсів, які з’являться у разі часткового скасування санкцій. Усе це створює передумови для нових внутрішніх конфліктів і політичних потрясінь. Тому якщо говорити про перемогу Ірану, то це, скоріше, піррова перемога. Режим зберіг владу, але країна заплатила за це дуже високу ціну.

Насправді головним переможцем сьогоднішнього дня є не Вашингтон і не Тегеран. Головним переможцем став час. США отримали можливість вийти з небезпечної ескалації. Іран отримав перепочинок. Ізраїль отримав можливість перегрупуватися. Але жодна з фундаментальних проблем регіону не була остаточно вирішена. Близький Схід залишається простором глибоких суперечностей, конфліктуючих інтересів і постійно мінливих союзів.

Уже сьогодні багато держав регіону переглядають свої стратегії безпеки, формують нові ситуативні коаліції та шукають нові механізми захисту своїх інтересів. Тому те, що відбувається, слід розглядати не як завершення конфлікту, а скоріше як його тимчасову паузу.

Сьогодні Вашингтон говоритиме про дипломатичну перемогу. Тегеран – про свою стійкість. Ізраїль – про ослаблення супротивника. Але історія зазвичай оцінює війни інакше. Вона ставить лише одне запитання: чи змінився світ після війни настільки, щоб унеможливити нову війну? Поки що відповідь негативна. Саме тому головний висновок сьогоднішнього дня виглядає парадоксально: США не перемогли. Іран не програв. А Близький Схід знову отримав лише відстрочку перед наступним раундом боротьби за своє майбутнє. Як казав Генрі Кіссінджер: "Жодна війна не закінчується так, як її планували ті, хто її розпочинав".

джерело: Ramis Yunus / Facebook