Страх голоду відступив, усі доїдають Полякову 

Заходиш у Facebook – там Полякова. Instagram – на тебе вивалюється Оля. Навіть у Threads люди більше не постять ніяких порожніх полиць, страх голоду відступив, усі доїдають Полякову.

І всі так щиро обурюються… так, наче ви все це почули вперше. Типу у вас немає жодного знайомого, який говорить словами Полякової. Ніхто із сусідів не використовує такі терміни. І навіть ніхто із найближчого кола не мислить, як вона! Правда? Really?

То прийдіть до мене, я вам накидаю ТГ–канали, які про це пишуть день і ніч (вітання СБУ). Якісь канали ведуться із Москви, а якісь – дуже навіть з території України. ТікТок тоне у сторінках згенерованих ШІ, де українці жаліються на режим… Може, вам показати YouTube-канали, які пропагандують саме це?

Полякова просто випустила джина із пляшки. А натовп чекав, поки їх хтось очолить. Оля і очолила. І не треба задавати дурне запитання, скільки ще російських ракет мають впасти… Відповідь очевидна – навіть усі, що є, нічого не змінять.

І це не вата чи фанати Бойка. Не російськомовні чи ждуни. Це українці різних регіонів, різного статку та рівня освіти. Тупо думати і заспокоювати себе, що це маргінальна меншість. Що ви протягнете скріни їхніх коментарів у Facebook – і вони схаменуться. Не схаменуться. Із ними треба працювати, і працювати системно. Прям працювати. Не записувати вечірні звернення. Не обіцяти реформи, а потім не робити їх. Не кидати на амбразуру "популярних", а потім через цю популярність "популярних" знімати.

Суспільство має отримати нові сенси. Новий суспільний договір. У нашому домі пожежа. І її гасіння більше нікуди відкладати.

Джерело: Алена Курбанова / Facebook