Це створює небезпечний прецедент: на вихід уже заглядаються Казахстан, Нігерія та Венесуела 

Відверто кажучи, я не дуже люблю писати на суто економічні теми, оскільки не завжди відчуваю себе в них достатньо впевнено. Проте вихід ОАЕ з ОПЕК має набагато ширший геополітичний контекст, який виходить за межі нафтових котирувань, тому цю подію варто оцінити комплексно.

Отже, ОАЕ офіційно оголосили, що з 1 травня вони виходять з ОПЕК. Це рішення, найімовірніше, є незворотним, адже воно відповідає інституційній логіці довгострокової стратегічної й економічної "Візії 2030" і цілям компанії ADNOC досягти видобутку 5 млн барелів на добу до 2027 року. Цей курс не залежить від однієї людини, а є практично консенсусним у межах федерації семи еміратів.

Це рішення також пов'язують із хронічною напругою у відносинах із Саудівською Аравією. Роками ОАЕ вважали свої квоти несправедливими – вони значно наростили виробничу потужність (до 4,85 млн барелів на добу), але ОПЕК дозволяла їм качати значно менше. Уявіть, що у вас є завод на повну потужність, але вам дозволяють використовувати лише 70% – і платити за це обмеження репутаційними поступками.

Є ще один парадокс, який підсилює логіку виходу: Іран – член тієї ж ОПЕК – своїми атаками фактично зруйнував видобуток ОАЕ на 44%. Організація, всередині якої один член бомбардує іншого, уже не є картелем – це фікція солідарності.

Які наслідки це матиме для ОПЕК та ОПЕК+?

Саудівська Аравія поки що мовчить, але для Ер-Ріяда це відчутний удар. ОАЕ були не просто союзником, а єдиним після КСА членом картелю з реальним резервним потенціалом. Раніше ці дві країни разом тримали "нафтовий щит" у 4 млн барелів на добу, який дозволяв стабілізувати ринок. Тепер цей інструмент розколовся: Саудівська Аравія залишилася сам на сам із тягарем цінової стабільності, а світовий ринок втратив свій ключовий запобіжник.

Для Ер-Ріяда це ще й особистий удар. ОАЕ не консультувалися із КСА перед виходом, що саме по собі є дипломатичною образою. На тлі конфліктів навколо Ємену й Сомаліленду відносини між МБС і МБЗ зараз найхолодніші за роки.

Попри образу, Саудівська Аравія позбавлена можливості для маневру: будь-яка агресивна відплата лише прискорить остаточний розпад картелю. Абу-Дабі обрав ідеальний момент – на фоні війни в Затоці й закриття Ормузької протоки, що й так тимчасово обвалило їхній видобуток на 44%, цей вихід виглядає менш драматично. Проте як тільки протока відкриється, ОАЕ почнуть нарощувати видобуток уже без жодних обмежень. Це створює небезпечний прецедент: на вихід уже заглядаються Казахстан, Нігерія та Венесуела. Особливо Казахстан, який і так хронічно ігнорує квоти. Для Кремля ж цей парад суверенітетів є катастрофічним – із розпадом ОПЕК+ Москва втрачає свій останній важіль впливу на світовий нафтовий ринок.

Є ще один недооцінений вимір – китайський. Китай є найбільшим покупцем нафти в регіоні. Вільний від квот видобуток ОАЕ означає пряму конкуренцію з російською нафтою саме на китайському ринку, де Москва й так продає сировину зі знижкою. Більше еміратської нафти в Азії означає менше простору для російського нафтового демпінгу.

Чи це якось вплине на Україну? Потенційно так – після завершення війни в Затоці й відкриття Ормузької протоки. Вихід ОАЕ з ОПЕК не змінює нічого безпосередньо на фронті. Але як частина ширшої картини він може знизити нафтові ціни і зменшити російські ресурси в середньостроковій перспективі. Головна цінність цієї події для України – не в самому факті виходу ОАЕ, а в тому, що він запускає ланцюгову реакцію, зупинити яку КСА вже не в змозі.