Війна стала джерелом для тих, хто не мав ні влади, ні доходу 

Українська економіка входить у стадію руйнування. Не стагнації. Руйнування.

Руйнування "Епіцентру", "Нової пошти" й інших великих підприємств, теоретично можливе в перспективі руйнування енергетики, мостів через Дніпро, каналізації та іншої інфраструктури – це, на мій погляд, "квіточки". Увесь малий і середній бізнес руйнуються вже. Коли він завалиться, як картковий будиночок, – питання часу. Якщо він (бізнес) доживе до весни, це удача. Хочу вірити. Але не можу.

Я спілкуюся з підприємцями. Різними за профілем. Усе сумно. Про кризу неплатежів (казначейство не оплачує виставлені "платіжки" за виконані роботи й послуги) вам, сподіваюся, відомо. Знаю, що страждає й оборонне виробництво.

Сільське господарство, особливо у прифронтових регіонах, уже "лягло". Пшениця продається по 4500–5000 грн/т при собівартості 7000–8000 грн. "Семечка" – по 11 000–13 000 грн/т при собівартості 13 000–16 000 грн. Продажів навіть за цією ціною практично немає. До слова, у Харківській області озимою пшеницею засіяно близько 9% площ, порівняно з площами посіву озимих минулого року.

Мости можна відновити. Електростанції можна відбудувати. Склади можна побудувати заново. А от знищений підприємницький клас відновити за рік, два чи навіть п'ять неможливо.

Одні на цій війні втрачають життя. Інші – бізнес, майно, майбутнє. А треті набувають того, чого ніколи не мали. Війна стала джерелом влади і джерелом доходу. Для багатьох. У кого до війни не було ні влади, ні доходу.