Я був у такій ситуації. Тоді президент поставив на Єрмака
Чи є Федоров талановитою людиною і ефективним менеджером? Так. Чи є він уособленням частини українського суспільства, яка поділяє його цінності, підходи і стиль? Так. Саме ця частина суспільства зараз вийшла на площі з плакатами – і має на це повне право, адже в країні демократія, і будь-які спроби прямо чи опосередковано обмежити право українців на протест були б великою помилкою.
Але чи достатньо таланту й менеджерських якостей, щоб бути міністром оборони? Ні. Коли частина суспільства тебе підтримує, ти вже не менеджер, а політик. А для посади міністра потрібна ще й довіра президента – віра в те, що ти робиш систему влади більш ефективною.
Я почув сьогодні брифінг Федорова, а також усе, що казав або нібито казав президент. Ключова версія з обох сторін – це системний конфлікт із головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. У цьому конфлікті президент на цьому етапі став на бік Сирського. Президент має право ухвалювати такі рішення.
Колись я сам був у подібній ситуації, коли керівником Офісу президента став Андрій Єрмак, і президент зробив ставку на нього. Тоді я зрозумів: немає сенсу залишатися міністром, якщо президент у твоїй сфері зробив ставку на іншу людину. Тож заклики повернути Федорова нічого не змінять – кращого від цього не буде, бо робота однаково не піде: міністр існуватиме у своїй бульбашці, президент – у своїй, головнокомандувач – у своїй. При всій повазі до того, що Федоров зробив на посаді віцепрем'єра з цифровізації та міністра оборони, лишатися на посаді йому вже немає сенсу.
Я впевнений, що в майбутньому у Михайла Федорова все буде добре – судячи з його сьогоднішнього брифінгу, він рухається у бік великої політики. Так само впевнений, що людина, яка прийде на посаду міністра оборони замість нього, не заслуговує на категорично негативне сприйняття: маючи довіру президента, вона матиме більше можливостей вирішувати питання в інтересах міністерства й оборони.
Останнє. Не варто порівнювати те, що сталося зараз, із торішньою атакою на НАБУ і САП. Тоді я публічно висловив опозицію і досі вважаю це помилкою. Але не можна плутати атаки на інституції з атаками на людей. Рік тому це була атака на незалежні інституції, а зараз – це ситуація сильного менеджера й перспективного політика, у якого зламалися стосунки з президентом. Яким би сильним він не був, без довіри президента він не зможе по-справжньому працювати.
Джерело: Дмитро Кулеба / YouTube