Янукович розумів, що Путін його з’їсть 

Путін зі свого розуміння історії абсолютно щиро вірить, що має місію і що Україна є фундаментальною частиною Росії. Це не лише політична чи особиста маніпуляція. Якщо Україна не стає частиною російського простору, а стає частиною західного, постає питання: а що таке взагалі Росія? В чому її сенс? У чому її ідеологія?

І в цьому фундаментальний виклик, якого не розуміють Трамп і його оточення, що ведуть ці переговори. Вони вважають, що можна десь зупинитися, щось розміняти: десь контракти, десь санкції, десь території, і в результаті якось допетляти. Коли їм кажеш, що це про інше, вони відповідають: "Дивись, Павле, от Кіссінджер написав. Прийшли німці, захопили частину Франції, але домовилися про статус-кво, потім французи, і так завжди було. Розмінювали території, платили репарації, якось домовлялися". Вони не розуміють, що це історія про існування, яка може мати паузи, але не може зупинитися.

У 2013 році Янукович сприймав відносини з ЄС і частково зі США не як можливість посилити суб’єктність України, а як можливість знайти балансування, щоб їх мінімально чіпали. Що це означає? Мінімально чіпали з боку Росії і мінімально чіпали з боку Заходу. Я думаю, що Янукович хотів стати кращою версією Білорусі, принаймні для себе.

Значення Угоди про асоціацію він теж не розумів до кінця, але розумів, що Путін його з’їсть. Він розумів, що ЄС, Угода про асоціацію і багато інших речей – це якийсь шанс, якщо не убезпечити себе, то хоча б відкрити віконця й подихати. Він дуже хотів мати окремий трек і окреме спілкування з ЄС, хоча б частково незалежне від Путіна. Він хотів, щоб Україна була таким собі "чорним ящиком", який він контролював би. Тоді він був би тим, з ким говорить весь інший світ, якщо потрібно говорити з Україною, і міг би балансувати між двома світами – західним і східним. У його світі були Китай, ЄС, Штати, і такий баланс він намагався для себе здобути.

І Путін зрозумів, що такого балансу дати не може навіть Януковичу. Логіка його між рядків була дуже проста: будь-який рух від Росії, від повної й виключної залежності, від нашої сфери впливу абсолютно неможливий. Не те що неприйнятний, а неможливий.

Для майже всього, що ми називаємо Заходом, для американців і для Європи, скільки б ми їм про це не розповідали, все це досі відкриття. Вони до кінця не розуміють, що міфологія, яка існує в Росії, фундаментально суперечить будь-яким рухам, навіть якщо Україна залишатиметься у сфері впливу Росії, та отримає додатковий маневр.