З Путіна глузують навіть свої 

Історія з пропозицією Путіна оголосити перемир'я, щоб він міг провести парад у Москві, уже стає просто трагікомічною. "Трагі" – тому що йдеться про життя людей, а "комічною" – тому що з Путіна, здається, уже глузують навіть свої. Усякі оці "воєнкори" й люди, які традиційно підтримують "СВО", тобто російську агресію проти України.

Кажуть: "Що ж це таке, що ми в нацистів просимо нам дозволити парад провести?" Це все одно, що б Сталін просив Рузвельта вмовити Гітлера погодитися на припинення вогню для проведення параду.

Менше з тим, у страху очі великі, параноя сягає нового рівня і, відповідно, страх керує цими рішеннями, навіть ціною репутації самого Путіна як великого й жахливого правителя.

Ми з вами розуміємо, що на динаміку війни це перемир'я жодним чином не впливає.

Путін усе ще вважає, що він має всі можливості продовжувати війну, хоча з'являються перші серйозні ознаки того, що ситуація в Росії загострюється, будемо дипломатичні.

Як би там 9 травня не було, тобто що б там було, буде припинення вогню, не буде припинення вогню, але воно вже вилізло Путіну боком.

І той фактор, що вони навіть техніку бояться на параді показувати, це теж свідчення слабкості Росії, а не її сили.

Я вже давно говорю, що ми з вами є свідками загибелі імперії, але імперії не помирають просто так. Вони намагаються випити якомога більше крові й затягнути якомога більше із собою туди вниз, у пекло.

І ви знаєте, ось ця історія з парадом, вона увійде в історію саме як момент, коли слабкість Путіна стала очевидною для всіх.

Щодо їхньої погрози, що якщо Україна не погодиться на це припинення вогню, то вони завдадуть масованого удару по центру Києва. Ми маємо чесно собі сказати, що це не те щоб росіяни не намагалися влучити по центру Києва в попередні чотири роки війни. Нової погрози тут немає, виглядає як дешевий шантаж.

Вони й так нас бомблять практично щодня, і ця погроза лише підкреслює слабкість росіян у цій ситуації.

Тому спостерігаємо з попкорном, не панікуємо. Роберт Фіцо вже сказав, що він на парад не піде, але з Путіним зустрінеться, у Москву все одно прилетить. Напевно, теж страшно. Не одному Путіну страшно, раптом залетить.

Головний висновок цієї історії полягає не в тому, що Путін чогось боїться, а в тому, що далекобійні можливості України стали настільки сильними, настільки впливовими, що це змушує Путіна виставляти себе на посміховисько.

Ось це те, що має нас дійсно тішити.