Зараз у Росії в дуже багатьох, особливо у Кремлі, буквально "зносить дах"  

Це була вже сьома зустріч президента Азербайджану Ільхама Алієва і президента України Володимира Зеленського за останні чотири роки. При цьому це був перший візит українського лідера в Азербайджан із початку повномасштабної війни, яку путінська Росія розв'язала проти нашої країни.

За підсумками нинішнього візиту Зеленського в Габалу було підписано шість важливих документів, мали місце переговори у вузькому і розширеному форматах. Усе це – демонстрація стійкої лінії, якої Баку і Київ дотримуються поза загальносвітовою геополітичною кон'юнктурою.

Стратегічне партнерство між Баку і Києвом має глибоку інституційну основу. Воно було закріплене ще у 2008 році в Києві і доповнене у 2011 році в Баку. Майже два десятиліття послідовної роботи сформували міцний політичний капітал, заснований на взаємному визнанні суверенітету, територіальної цілісності і непорушності кордонів.

Коли в Габалі Ільхам Алієв заявив про взаємну підтримку в міжнародних організаціях, він не формулював нову позицію, він констатував сформовану практику. Це принциповий момент: мова йде не про декларації, а про довгострокову політику.

На цьому фоні особливо важливо розуміти контекст. Із початку російсько-української війни Азербайджан проводить самостійний курс. Баку продемонстрував готовність до конкретної підтримки України там, де це дійсно важливо. 11 пакетів гуманітарної допомоги, спрямованих у тому числі і в енергетичний сектор України – найбільш уразливу сферу в умовах системних атак на інфраструктуру, – стали проявом політичної відповідальності.

Більше ніж 500 українських дітей із прифронтових районів отримали можливість відпочинку і реабілітації в Азербайджані. В умовах війни такі цифри перестають бути статистикою – вони набувають гуманітарного виміру. Не випадково Володимир Зеленський окремо підкреслив цю підтримку.

Економічна взаємодія також не поставлена на паузу. Торговий оборот перевищує $0,5 млрд. Компанія SOCAR зберігає стійку присутність на українському ринку. Більше того, сторони обговорюють нові інвестиційні проєкти, перш за все в енергетиці – сфері, де інтереси двох країн об'єктивно збігаються.

Окремої уваги заслуговує військово-технічне співробітництво. У центрі – протидія безпілотним системам. Україна сьогодні володіє унікальним практичним досвідом у цій області: від перехоплення дронів типу Shahed до застосування засобів радіоелектронної боротьби. Цей досвід формувався в реальних бойових умовах і постійно оновлюється.

Поєднання української експертизи з азербайджанськими технологічними можливостями відкриває перспективи для спільних проєктів в оборонно-промисловій сфері. Мова йде не просто про обмін знаннями, а про формування нових компетенцій.

І тут важливо також згадати, що попередній візит Володимира Зеленського в Азербайджан відбувся у грудні 2019 року. Тоді сторони підтвердили курс на стратегічне партнерство й обговорювали диверсифікацію енергетичних постачань – перш за все зниження залежності України від Росії. Азербайджан, у свою чергу, укріплював позиції як енергетичного і транспортного хабу.

Із тих пір регіон пережив серйозні зміни. Зокрема, у результаті 44-денної війни у 2020 році, а потім і одноденної антитерористичної операції в Карабаському економічному регіоні у вересні 2023 року, Азербайджан повністю відновив свої суверенітет і територіальну цілісність.

Росія, яка завжди розглядала Вірменію як свій "форпост на Кавказі", не наважилася на відкрите протидіяння Азербайджану. При цьому були і безперервні постачання російської зброї у Вірменію, і відправка туди сотень вагнерівців, і потужна інформаційна підтримка з боку російських пропагандистів. Нічого не допомогло.

І зараз, безумовно, у Росії в дуже багатьох, особливо у Кремлі, буквально "зносить дах" від самого факту візиту Володимира Зеленського в Азербайджан. Тим більше, що він прибув у Габалу, де колись розташовувалася російська РЛС, прибрати яку "без шуму і пилу" Азербайджану вдалося. Про що в Росії нині істерично згадують. Істерикою пронизані і коментарі всіх кремлеботів, які побачили теплі обійми Ільхама Алієва і Володимира Зеленського і те, що країни розвивають відносини, ігноруючи російський фактор. Але все це – марно. Азербайджансько-українське стратегічне партнерство будується на збігу інтересів, взаємній повазі і прагматизмі. Саме тому воно витримує випробування часом – і мирним, і воєнним. Саме тому нинішня зустріч у Габалі – це не епізод, а логічне продовження довгої лінії, у якій немає місця випадковостям. А істерики Росії? Собака гавкає – караван іде.