Як правильно цілувати ікони, щоб не зганьбитися. Правила церковного етикету 

"Ми шануємо ікони як святині. Але прославляємо не саму ікону як конкретну матеріальну річ, виготовлену майстрами з дощок і фарби чи з інших матеріалів, а вшановуємо особу, яка на ній зображена. Ікона – це образ, художнє зображення Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, ангелів або святих, – пояснили в ПЦУ. – Шануючи ікони, ми віддаємо славу Богові".

У публікації зазначили, що є багато історій про так звані чудотворні ікони.

"Чи це ікона зцілює, звершує чудо? Ні, не ікона сама собою творить чудеса, бо це неможливо ані для дошки, ані для фарб, ані для зображень", – нагадали в церкві.

У пості підкреслили: прикладання до ікон – це форма шанування, привітання й вияву любові до зображених на іконах святих чи ангелів.

"Коли людина відчуває любов до когось, вона схильна виявляти це – однією з форм вияву любові щодо святих є цілування їхніх святих образів, ікон, – зазначили в церкві. – Ось кілька порад щодо вшанування ікон у храмі".

Правила

1. До ікон потрібно підходити не поспішаючи, не розштовхуючи інших, подумки промовляючи молитву. Заведено двічі перехреститися з поясним поклоном, потім прикластися до ікони на знак пошани й любові до особи, зображеної на ній. Після цього втретє перехреститися, вклонитися або поцілувати й відійти.
2. До ікони можна прикладатися і чолом, але традиційно здійснюють цілування ікони.
3. Цілувати ікону потрібно один раз, навіть якщо на ній зображено кілька святих. Цілування ікон потрібно здійснювати з побожністю. Не варто цілувати священні образи безпосередньо в обличчя. Прикладатися або цілувати краще в руку чи ногу святого, у край одягу тощо. Варто уникати цілування тварин, які можуть бути зображені на іконі.
4. З гігієнічних міркувань не варто прикладатися до ікон нафарбованими вустами.
5. Не варто демонстративно протирати ікону перед власним цілуванням. Якщо маєте застереження, достатнім виявом шанування святинь (хреста, ікон, святих мощів) може бути уклін без цілування.
6. Прикладання й цілування ікон – не обов'язок, а давня традиція.

"Не є визначальним, у який саме спосіб прикладатися до святого образу, набагато важливіше мати в серці живу віру, вміти молитися серцем і розумом, любити й шанувати не лише святих, а і своїх ближніх", – наголосили в церкві.