"Непросто взяти живими". Як двоє полонених посварили Зеленського з Сеулом і до чого тут Москва
У вересні двох солдатів КНДР за їхнім бажанням було передано Південній Кореї
Фото: Zelenskiy / Official / Telegram
23 вересня президент України Володимир Зеленський на сесії Генеральної Асамблеї ООН розповів про передачу Південній Кореї двох північнокорейських військових, захоплених силами оборони під час операції в Курській області Росії. Через кілька годин південнокорейський президент Лі Чже Мен оголосив, що Київ порушив конфіденційну угоду, створивши загрозу національній безпеці. Послідувала низка заяв з обох боків, несподівано жорстких в умовах якщо не союзницьких, то робочих відносин двох країн. У чому полягає і чим загрожує дипломатичний скандал, до чого тут зміна влади в Південній Кореї, корупція та (можливо) Москва – у публікації "ГОРДОН".
"Нещодавно ми відправили двох північнокорейських військовополонених до Республіки Корея. Цих хлопців нелегко взяти в полон живими. Один із них, зрозумівши, що потрапить у полон, намагався накласти на себе руки. І він був вражений тим, що доля не дозволила йому померти. Ось так виховують людей на Півночі. Це реальність. Вони забирають у них свободу, вони забирають у них право вибору", – заявив Зеленський з трибуни Генеральної Асамблеї.
Участь північнокорейців у повномасштабному вторгненні Росії в Україну на боці агресора – факт, який не заперечує жодна зі сторін. Сеул неформально заявляв, що готовий прийняти військовополонених, тим більше, що згідно з конституцією країни півострів – єдиний, влада в Пхеньяні вважається окупантами, а 25 млн жителів КНДР автоматично визнаються громадянами Республіки Корея за правом народження, перебіжчикам або полоненим із Північної Кореї не потрібно проходити процедуру натуралізації.
Бурхлива реакція Сеула показала, що там інакше трактують імовірні умови секретності під час передачі солдатів.
"Це надзвичайно чутлива тема, яка має величезний вплив на дипломатію, безпеку та ситуацію на Корейському півострові. [Україні], схоже, байдуже, що станеться з міжкорейськими відносинами, чи загине хтось, чи буде завдано шкоди національним інтересам. Заради того, щоб похвалитися досягненнями, вони били в бубни, танцювали та розголошували факт репатріації полонених на весь світ. Не знаю, які обставини були в української сторони, яка порушила угоду про конфіденційність і оприлюднила інформацію, але це викликає глибокий жаль", – твітнув після виступу Лі Чже Мен.
Хроніка скандалу
Через кілька днів з’ясувалося, що емоції південнокорейського лідера в Х могли бути не зовсім щирими. Певний високопоставлений чиновник адміністрації президента заявив Korea JoongAng Daily, що Україна заздалегідь повідомила про зміст виступу Зеленського в ООН. До цього позицію Банкової описав радник українського президента Дмитро Литвин.
"У нас відкрита країна, і було б дивно просто таємно відправити кудись цих людей, яких наші воїни взяли в полон, тому з усієї історії – а вона довга й детальна – ми повідомили лише сам факт, що їх відправили до Республіки Корея", – відповів Литвин.
28 вересня виконувач обов’язків українського посла Андрій Вешкін був викликаний для надання пояснень та вибачень. Перший заступник міністра закордонних справ Пак Юн Джу, за даними Reuters, заявив про серйозний удар по довірі між державами.
Читайте також
30 вересня Національна розвідувальна служба Південної Кореї (NIS) заявила на закритому засіданні профільного парламентського комітету, що Україна першою попросила зберегти передачу полонених у таємниці, нібито – через можливий вплив ситуації на майбутні переговори щодо обміну полоненими. Дві країни з самого початку процесу виходили зі спільного розуміння необхідності зберігати таємницю, заявили представники відомства.
За даними Wall Street Journal, полонені, відомі як Пек і Рі, перебували серед приблизно 12 тис. північнокорейських військовослужбовців, направлених Росією до зони військових дій у 2024 році. Один із них був призваний у 17 років і служив розвідником.
У NIS також розкрили кілька деталей: солдатів захопили українські бійці в Курській області в січні 2025 року, а видали – в середині вересня 2026-го. У розвідці зазначили, що вони здорові й обидва неодноразово говорили під час консульських бесід, що хочуть поїхати не додому, а до Південної Кореї.
Чим ризикує Київ, сварючись із Сеулом
29 вересня південнокорейське МЗС окремо заявило, що питання передачі полонених не пов’язане з гуманітарною допомогою Україні, спільними проєктами післявоєнного відновлення чи іншими напрямками двосторонніх відносин.
"Це гуманітарне питання, яке не пов’язане з жодними іншими попередніми умовами чи питаннями", – наголосив він.
Читайте також
У 2022 році Сеул приєднався до міжнародних санкцій проти Росії. Але тодішній президент Юн Сок Йоль заявляв на початку повномасштабної війни, що Південна Корея не постачає Україні летальну зброю. Лі Чже Мен, який прийшов до влади на початку літа, зустрівся із Зеленським на полях саміту НАТО в Анкарі 8 липня. Український президент тоді повідомив про новий пакет південнокорейської допомоги Україні на $100 млн.
У серпні, тобто вже за нового президента, уряд Південної Кореї заявив про "обережну" позицію щодо запиту України про оперативну військову допомогу. Зеленський тоді публічно попередив, що Північна Корея готується відправити до РФ додаткові війська, і закликав Сеул передати озброєння, зокрема, для протиповітряної оборони. Південнокорейська сторона відповіла, що не піде далі гуманітарної допомоги.
Що не так із новим президентом
"25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення, Лі Чже Мен, який на той час був кандидатом у президенти Південної Кореї, бере участь у теледебатах і заявляє, що зовнішню політику не можна довіряти недосвідченим людям. Як приклад він наводить Зеленського: мовляв, політик-новачок став президентом, почав домагатися членства України в НАТО, тим самим спровокував Росію – і ось вам результат: це призвело до війни. Ця заява викликала суспільне обурення, і Лі довелося пояснювати, що він засуджує російське вторгнення і не хотів перекладати провину на Україну", – зазначало українське видання "Бабель" у ґрунтовному профілі, опублікованому після скандалу між Сеулом і Києвом.
Його шлях до президентства (він прийшов до влади в червні 2025 року) пройшов через крайню бідність та інвалідизацію в дитинстві на роботі, кілька спроб самогубства (у молодості) та замах (уже в політиці, у 2024 році). Він завжди наголошував, що походить із "простої родини", але зміг стати юристом (в обох випадках – як нелегітимний президент РФ Володимир Путін). Під час передвиборчої кампанії він закликав не займати "надмірно ворожу" позицію щодо РФ та Китаю. У серпні 2025 року експертка американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Кетрін Кац вказувала на прагнення його адміністрації зменшити напруженість у відносинах із Москвою та Пекіном.
"Бабель" наводить деталі біографії Лі Чже Мена, типові для політиків Південної Кореї – чотири з п’яти останніх глав держави переслідувалися за корупцію та інші зловживання, що закінчилися ув’язненням або самогубством. На момент обрання нинішній південнокорейський президент був обвинуваченим одразу у п’яти кримінальних справах: щодо неправдивих заяв під час виборів, корупції у сфері будівництва, нецільового використання бюджетних коштів, підбурювання до дачі неправдивих свідчень та незаконних транзакцій у КНДР. Усі звинувачення він заперечує і називає переслідування політично вмотивованим. Після інавгурації суди призупинили всі п’ять процесів, посилаючись на конституційний імунітет чинного президента.
Цієї весни, коли через війну США проти Ірану виникли перебої з нафтою, найбільша південнокорейська хімічна компанія LG Chem після чотирирічної перерви придбала 27 тис. тонн російської нафтової сировини. У липні Сеул відправив до РФ приблизно 30 тис. тонн дизельного палива та іншого переробленого палива – саме тоді, коли українські удари по російській енергетичній інфраструктурі збільшили потребу Москви в імпорті, зазначають журналісти.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
Читати
