"Я вже четвертий рік шукаю маму". Історія 15-річного Олександра з Маріуполя увійшла до музею "Голоси Мирних" 

Сім'я Олександра жила в Маріуполі, коли почалося повномасштабне вторгнення РФ. Під час обстрілу він закрив собою сестру Вікторію, але сам дістав важке поранення уламком в око. Першу допомогу надали українські медики у військовому шпиталі імені Ілліча, але без спеціального обладнання врятувати зір повністю було неможливо.

"На даний момент я бачу дуже погано. Лікарі говорять, що якби мені тоді зробили ще в Маріуполі операцію, то я б бачив на ліве око", – розповів він.

Понад два тижні родина переховувалася в бункері комбінату й вийшла лише тоді, коли українські військові виходили в полон, згадує Олександр. Окупанти вивезли його з мамою до фільтраційного табору. Там їх розлучили, хлопця відправили до Донецька, а мама зникла безвісти.

За повідомленням Фонду, повернути онука в Україну з окупованого Донецька змогла бабуся Людмила. Зараз вони живуть у Чернігівській області. Родина написала десятки звернень у різні інстанції, припускаючи, що Сніжана може бути в неволі.

"Я вже четвертий рік шукаю маму, але про неї ніякої звістки немає. Я думаю, що мама жива, це не обговорюється. Я вірю. Не може бути по-іншому", – сказав Радчук.

Історію своїх важких випробувань і пережитих жахів війни хлопець розповів світовим лідерам у Давосі, США й Нідерландах. За мужність і сміливість Сашко отримав від президента України Володимира Зеленського нагороду "Майбутнє України". Сьогодні він із бабусею понад усе чекає на повернення додому мами й настання миру.

"Є надія в мене, що мою доньку повернуть нам із Сашком. Де ми тільки не були. Усюди були, усюди розказуємо, просимо, щоб допомогли, щоб зупинили агресора, щоб уже зупинили цю війну", – сказала бабуся Людмила.

Подивитися історію родини Олександра Радчука можна на порталі музею.