Історія жительки Маріуполя Катерини Колмикової увійшла до Музею "Голоси Мирних" 

До повномасштабного вторгнення жінка мала вісім магазинів товарів для дому та займалася театром, йдеться у матеріалах Музею. У лютому 2022 року вона разом із чоловіком та рідними виїхала з Маріуполя власними автомобілями.

"Центр міста дуже сильно бомбили. Було пряме влучання в гараж батьків, його повністю знесло. Я бачила страх в очах мами і в очах своєї дитини. Оце для мене було найстрашніше. Я вирішила, що я зараз сама сяду за кермо, і маму, дитину, сестру я заберу, і ми поїдемо. Як завгодно, мені все одно. Я просто не хочу більше цього чути", – розповіла Колмикова.

Родина перебувала в Івано-Франківську та ночувала в автомобілях, поки шукала житло. Згодом незнайома жінка безкоштовно надала їм будинок.

Пізніше, як зазначено у розповіді, родина переїхала до Києва та почала відновлювати бізнес. Першими товарами, які подружжя почало продавати через інтернет, стали розкладні ліжка з довоєнного замовлення. За словами Катерини, для відновлення справи вона застосувала новий формат і розвивала TikTok та Instagram. Її розповіді про товари і поради на випадок блекаутів стали набирати тисячі переглядів і залучати нових покупців.

У Києві Колмикова також повернулася до театру. Разом з іншими маріупольцями вона брала участь у створенні документальної вистави "Обличчя кольору війни", заснованої на історіях жителів міста.

Улітку 2026 року російська ракета знищила магазин, який подружжя відкрило після переїзду до Києва. За словами Колмикової, після цього їй знову довелося починати спочатку.

"Я не вважаю себе незламною. Мені здається, мене, навпаки, зламали, перекрутили. А я потім себе знову зліпила і пішла далі, бо немає іншого виходу. Я підприємець. Я ніколи ні на кого не сподіваюся. Перше, друге, минуле життя, друге життя, третє життя, так. Я сподіваюся, я – як кішка, у мене їх дев’ять", – сказала Колмикова.