Від дитячого цькування до булінгу дорослих. Як війна змінила атмосферу у школах
Після спаду на початку повномасштабної війни в Україні знову зростає кількість справ про булінг у школах. Батьки не хочуть конфліктувати зі школами, адміністрації намагаються "не виносити сміття з хати", а дедалі більше випадків цькування фіксують уже не лише серед дітей, а й серед дорослих. Детальніше – в матеріалі видання "ГОРДОН".
Масштаби й тенденція булінгу у школах
Як пише сервіс відкритих даних Opendatabot, за даними Національної поліції України, торік правоохоронці зафіксували 285 випадків булінгу у закладах освіти. Цьогоріч уже склали 107 протоколів.
За рік справ про цькування побільшало на 8%, зазначають аналітики. Однак показників напередодні повномасштабного вторгнення статистика поки не сягнула.
Торік поліцейські оформляли в середньому 32 протоколи про булінг – якщо рахувати лише місяці навчального року. Для порівняння, 2021 року цей показник становив 37 справ.
Омбудсмен Дмитро Лубінець зазначав, що за 2024 рік до секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло майже втричі більше скарг про булінг у школах, ніж 2023 року.
Цьогоріч ситуація дещо поліпшилась, зазначають аналітики. Оформили на 18% менше протоколів ніж за аналогічний період 2025-го (у середньому 27 протоколів на місяць).
Булінг із боку дорослих
Найчастіше випадки булінгу фіксують серед дітей і підлітків. 2025 року більше ніж половина всіх справ була щодо цькування з боку малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (14–18 років). Торік правоохоронці склали 164 відповідні протоколи.
Водночас побільшало випадків булінгу з боку дорослих після різкого спаду в перший рік повномасштабної війни. 65 таких випадків зафіксувала поліція 2025-го – це на 14% більше, ніж за рік до того.
За словами адвокатки, голови комітету НААУ з питань сімейного права Лариси Гретченко, падіння статистики 2022 року навряд чи означало реальне скорочення булінгу. Вона вважає, що на це вплинули дистанційне навчання, стрес через війну й менша готовність батьків і шкіл офіційно повідомляти про конфлікти. Натомість тепер ситуація може свідчити про повернення до активнішої фіксації таких випадків.
Також, як пише Opendatabot, ще швидше зростає кількість справ про повторний або груповий булінг з боку дорослих. Торік було у 1,5 раза більше протоколів, ніж 2024 року.
А от серед дітей і підлітків груповий булінг поступово йде на спад. Найбільше таких історій було 2023-го.
Суди почали активніше розглядати справи
Водночас зросла частка справ, які доходять до судового розгляду. Якщо 2021 року, до повномасштабного вторгнення, рішення ухвалювали у 55% випадків, то 2025-го цей показник зріс до 75%. Однак цьогоріч статистика нижча – рішення зараз ухвалили у 41% справ.
Майже всі справи щодо повторного або групового булінгу з боку дорослих 2025 року вже розглянули суди: у 15 із 16 випадків рішення ухвалено.
Причини й тенденції цькування у школах
Офіційна статистика не завжди відбиває реальний масштаб проблеми, а звернень від батьків та учасників освітнього процесу значно більше, ніж справ, які доходять до поліції або суду, зазначає Гретченко.
"Батьки часто уникають загострення конфлікту із закладом освіти, оскільки у багатьох громадах школа є фактично безальтернативним місцем навчання, а переведення дитини до іншого закладу або перехід на іншу форму здобуття освіти не завжди є доступним. Часто батьки бояться конфлікту зі школою, тиску колективу або не вірять, що офіційне звернення допоможе захистити дитину", – заявила адвокатка.
За її словами, часто адміністрація намагається "вирішити все всередині", щоб уникнути скандалу або репутаційних втрат. Водночас сьогодні притягнути директора до відповідальності цілком реально, відповідна судова практика вже сформована, додала вона.
За даними аналітиків, торік через неповідомлення про цькування на керівників шкіл склали 16 протоколів. Це на 23% більше, ніж до повномасштабної війни. Водночас суди дедалі частіше ухвалюють рішення й у таких справах, торік – у 88% випадків.
Утім, важливіше створити систему, за якої школа буде зацікавлена не приховувати ситуацію, а своєчасно, професійно й безпечно реагувати на неї в інтересах дитини і вчителя, заявила експертка.
Адвокатка наголошує: державна політика має змістити акцент із формального покарання на профілактику, раннє виявлення конфліктів, психологічну підтримку учасників освітнього процесу, розвиток культури ненасильницької комунікації і медіацію як спосіб врегулювання конфліктів у колективах за участі дітей. Збільшення розміру штрафів або строків притягнення до відповідальності в будь-якому разі залишатиметься реагуванням уже на критичну ситуацію, а не ефективним механізмом для її запобігання й захисту дитини.