"Путін знищив усе". Російський офіцер допоміг Україні ліквідувати сотні окупантів. Як це сталося
Ступніков був приголомшений вторгненням РФ в Україну і не хотів брати участь у ньому
Скріншот: Apostle Dmytro Karpenko / YouTube
26-річний російський лейтенант Лев Ступніков передавав Україні інформацію, яку використовували для ударів по російських військах. Завдяки йому було ліквідовано сотні окупантів – за різними оцінками, від 200 до понад 300. Про історію Ступнікова 15 жовтня написало видання The Wall Street Journal. Видання називає його "одним із найсмертоносніших диверсантів у новітній воєнній історії".
Ступніков вийшов із тіні у вересні 2025 року. Тоді в інтерв’ю українському відеоблогеру Дмитрові Карпенку він зізнався, що, перебуваючи на війні в Україні, почав передавати інформацію ЗСУ і понад пів року допомагав завдавати ударів по своїх товаришах по службі.
В інтерв’ю було названо лише його ім’я – Лев, але Ступніков не приховував свого обличчя й особистих подробиць історії, тож пропагандисти RT швидко з’ясували, про кого йдеться, і знайшли його сім'ю. RT стверджувало з посиланням на російських військових, що втрати ЗС РФ від ударів, наведених Ступніковим, перевищили 200 осіб. The Wall Street Journal пише, що їх було понад 300.
Історія Ступнікова
Льву Ступнікову 26 років. Батько пішов із сім’ї, коли той був зовсім маленьким. Мати Тетяна Янцен виховувала Льва і його молодшу сестру Алісу сама. Підлітком Ступніков вступив до кадетського корпусу в Омську, а згодом переїхав до Санкт-Петербурга, щоб навчатися у Військовій академії зв’язку.
Улітку 2023 року він закінчив академію у званні лейтенанта й дістав призначення до 36-ї гвардійської мотострілецької бригади. У листопаді його скерували на війну в Україну.
Ступніков від самого початку російського вторгнення був вражений діями окупантів і не хотів брати участь у війні. "Вони скидали бомби на невинних мирних жителів. Це було зло", – цитує його WSJ.
Його мати на той момент уже давно розчарувалася в російській владі. Війна шокувала її не менше, ніж Льва. Вона забрала доньку Алісу зі школи, щоб захистити від провоєнної пропаганди, і намагалася знайти способи визволити сина з армії.
У лютому 2024 року Янцен зв'язалася з українським блогером Дмитром Карпенком, який публікував у YouTube інтерв’ю з російськими полоненими й перебіжчиками. Він також збирав інформацію в агентів у РФ для української військової розвідки й виплачував їм винагороду. Карпенко і Ступніков домовилися про співпрацю. Згодом Ступніков почав систематично передавати Україні військові дані. Від грошей за це він відмовився.
Удари по окупантах
Ступников служив у 36-й мотострілецькій бригаді російської армії. Його посада начальника зв’язку батальйону давала доступ до важливої військової інформації, зокрема про розташування підрозділів, роботу розвідувальних безпілотників і плани командування.
Перший же удар, який навів Ступніков, у лютому 2024 року, призвів до масової загибелі його товаришів по службі. Він передав куратору координати полігону під Волновахою, де відбувався шикування військовослужбовців 36-ї гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ.
Російських військових тоді вишикували в очікуванні прибуття командувача 29-ї армії Східного військового округу, генерал-майора Олега Моїсеєва, повідомляла "BBC News Русская служба". "Вишикували в чистому полі командири", – прокоментував те, що сталося, один із військовослужбовців, які вижили.
Ракетний удар забрав життя 68 осіб і поранив іще 60. Серед загиблих було 10 офіцерів, зокрема командир 36-ї мотострілецької бригади полковник Гусейн Мусаєв.
Сам Ступніков заздалегідь покинув зону ураження, вдавши, що йому терміново потрібно відійти до туалету. Після обстрілу він допомагав завантажувати тіла загиблих товаришів по службі.
У травні 2024 року лейтенант передав координати готелю в Микільському Донецької області, у підвалі якого переховувалося два штурмові підрозділи. За даними видання, під час удару загинуло 20 військових, зокрема капітан. Ступніков також передавав відомості про позиції, плани бойових дій і переміщення російських підрозділів, а також виводив із ладу обладнання. Його дії сповільнили наступ окупантів на Вугледар.
Одного разу Ступніков зробив помилку, викликавши вогонь на себе – він випадково передав координати свого укриття, але залишився живим.
Ступніков сильно нервував. Ночами йому снилися вибухи, які він організував. "Це було постійне, нескінченне напруження. Справжні шпигуни проходять спеціальну підготовку. У мене такої підготовки не було", – згадує він.
Однак Ступніков наполягає на тому, що його дії відповідали присязі, яку він склав у військовій академії майже 10 років тому.
"Чи зрадив я свою присягу? Я присягнув захищати свободу, незалежність і конституційний лад, – сказав він. – Але Путін знищив усі три".
Перехід на український бік
Що успішнішими були операції, то більше Ступніков побоювався викриття. Він залишився єдиним офіцером батальйону зі складу, який був там, коли він прибув до частини в листопаді: решту було вбито, поранено або переведено на іншу ділянку фронту. Його бригада втрачала солдатів із вражаючою швидкістю – "навіть для російської армії, яка й без того втрачала багато особового складу", зазначає WSJ. Російське командування почало підозрювати, що в його лавах діє інформатор.
У липні 2024 року Ступніков перетнув лінію фронту за узгодженим маршрутом. Під наглядом українського дрона він вийшов до українських військових, назвав пароль "Магазин арахісу" і здався.
Він віддав свій смартфон із паролями, завдяки яким українці кілька місяців дивилися трансляції з десятка російських дронів і камер. Потім він вступив до Російського добровольчого корпусу. Йому поставили умову залишатися там до кінця війни, і Ступніков погодився.
Він думав про те, щоб почати нове життя в іншому місці, однак розумів, що це може бути небезпечніше, ніж залишатися в Україні й далі воювати. WSJ згадує історію іншого перебіжчика – льотчика Максима Кузьмінова, який перелетів в Україну на своєму ударному вертольоті Мі-8 і передав його Києву за винагороду в розмірі $500 тис., а за пів року був убитий в Іспанії.
Про співпрацю Ступнікова з Україною стало відомо у вересні 2025 року після інтерв’ю Карпенка. Після цього в РФ його оголосили в розшук. Щодо нього порушили дві кримінальні справи – за "самовільне залишення частини" й "державну зраду". Чеченські спецпризначенці оголосили на нього "полювання".
До того в росіян не було доказів того, що Ступніков живий. Він значився дезертиром, який, імовірно, загинув. Тепер же прокурори відвідали його родичів в Омську. Але на той момент його мати і зведена сестра вже виїхали із країни. Дружина Ступнікова відмовилася їхати до нього й залишилася в Росії. У розмові з російськими державними ЗМІ вона назвала вчинок чоловіка "зрадою". "Про те, що він передавав дані ЗСУ, я не знала. Він і мене теж зрадив", – заявила вона.
Історія Ступнікова надихає інших, зазначає WSJ. На початку цього року один російський пілот безпілотника кинув бойову гранату в казарму, перш ніж утекти через лінію фронту. Інший перебіжчик, який допомагав Україні, сказав, що хотів побити рекорд Ступнікова в кількості 300 убитих росіян. Інформаторська мережа Карпенка працює цілодобово.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
Читати
