"Собаки розірвали коня, а люди й не спробували". Як олешківці виживали в окупації і виїхали з неї 

"Хто до кого більше виїхав"

Жителі Олешків, які евакуювалися на підконтрольну українській владі територію, подолали довгий шлях. З окупованого міста їх вивезли автобуси, далі з російської Анапи людей і їхніх домашніх улюбленців вивозили чотирма літаками в білоруський Гомель. Уже звідти вони – знову автобусами – повернулися в Україну. Ті люди, які вирішили евакуюватися в Росію, провели ніч у Сімферополі, хоча спочатку передбачалося, що вони доїдуть до Анапи, звідки полетять до Підмосков'я, розповідає "ВВС News Україна".

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зазначав, що кожен житель міста міг обрати, куди він хоче їхати, – в Україну чи до Росії, та він не повідомляв ні загальної кількості евакуйованих, ні даних про те, скільки жителів Олешків захотіли в Росію. Автобуси, які приїхали забирати жителів Олешків, розраховані на 750 пасажирів, але точна кількість евакуйованих невідома.

Перша леді США Меланія Трамп, за посередництва якої провели операцію, говорила, що під час гуманітарної місії в Олешках вдалося евакуювати приблизно 800 осіб, російська омбудсменка Яна Лантратова стверджувала, що цифра "значно менша" за 750, а "багато автобусів", мовляв, поверталися назад порожніми. "У нас просто не було ні часу, ні можливості рахувати людей, ми не рахували їх по головах", – запевнила Лантратова.

Лубінець сказав 2 листопада на пресконференції, що сторони уклали домовленість не оприлюднювати цифр: скільки людей повернулися в Україну, скільки – поїхали в РФ. За його словами, серед евакуйованих були люди, які їхали не в Росію, а в інші окуповані українські міста чи села – "територію, яку контролює РФ".

"Я хочу, щоб усі з розумінням віднеслися до цієї інформації, бо те, що ми зробили в Олешках, – це, на мій погляд, потенційний механізм, який ми можемо застосовувати по відношенню до інших населених пунктів, де зараз наші громадяни проживають у подібних умовах. Офіційно цифри ні я, ні російська сторона не буде називати. Я дуже не хочу, щоб це перетворилося у [порівняння] хто до кого більше виїхав. Це не сприяє об'єктивності", – пояснив омбудсмен і зазначив, що в медіа були "деякі повідомлення", і закликав самостійно робити висновки щодо цього.

Найстаршому евакуйованому, повідомив Лубінець, 94 роки. Наймолодше – грудне немовля, яке евакуювали з батьками. Разом із людьми привезли їхніх домашніх улюбленців – усього 105, зокрема, чотири папуги. Крім того, під час режиму тиші з моргу місцевої лікарні вивезли тіла загиблих. За домовленостями, РФ має репатріювати тіла людей, чиї родичі живуть на підконтрольній Україні території.

Що ще розповів Лубінець?

Частина жителів міста залишилася в окупації. Омбудсмен каже, що особисто перепитував – і вони підтвержували, що таке їхнє рішення. Дорогою з міста колона підбирала людей, які стояли на узбіччі з табличками з написом "евакуація". Скільки було таких, невідомо.

Уже після повернення в Україну Лубінцю подарували монету – ювілейні 5 грн, випущені до 100-ї річниці Акта злуки УНР і ЗУНР Української і Західноукраїнської Народної Республіки. За словами омбудсмена, історія цих людей його вразила.

"Монета випущена в 2019 році. Родини, які до мене підійшли в Чернігівській області, вони мені подарували цю монету. І вони кажуть: "Дмитро Валерійович, відбувалися обшуки. І тільки за те, щоб у нас би знайшли цю монету, – як мінімум би чоловіків би заарештували. Як мінімум, як максимум – усі родини". Чотири з половиною роки родини тримали цю монету. Не знаючи, як буде відбуватися процес виїзду, чи буде фільтрація, чи не буде. Люди беруть із собою цю монету, вона металева. І якщо ти проходиш через сканер, вона ж задзвенить", – розповів він.

На думку Лубінця, тільки наявність цієї монети в кишені гарантувала б її власнику увʼязнення окупантами.

"Усі ці роки люди берегли цю монету. Коли приїхали в Чернігів, вони підійшли до мене і кажуть: "Ми остаточно... От ми реально вірили, хотіли вірити, але ви ж розумієте, так? Сумнівались. Сумнівались... Ми хочемо подарувати вам цю монету для того, щоб весь світ розумів, за ким ви туди поїхали". Що це люди там весь цей час, тримаючи оцю монету, показували насправді, в якій країні вони живуть. Вони – навіть там, під окупацією. Після цього скажіть мені, чи повинен був я їхати туди і забирати цих людей? – наголосив омбудсмен. – Та якщо б навіть одна людина попросила допомоги, ми б мали зробити те саме. Подібними кроками Україна і відрізняється від багатьох інших країн, зокрема й РФ. Ми для наших повинні і робимо все, щоб урятувати".

Монета – не єдиний предмет, який він приніс на пресконференцію в Києві. Омбудсмен показав також радіоприймач, який теж приїхав з Олешків.

"Цей приймач обладнаний сонячною такою панеллю, і це єдине, що дозволило йому працювати весь цей час. Саме цікаво, що родина дізналася про гуманітарну місію через "Українське радіо", яке вони слухали. І завдяки цьому приймачу почала розповсюджуватись інформація в Олешках, що готується гуманітарна місія і що у вас буде можливість виїхати. Вони виїхали. От вони нам подарували цей унікальний радіоприймач. Здавалося б, невеличкий прилад, але він, у тому числі, зіграв свою роль і врятував життя наших громадян", – розповів омбудсмен.

Він передав цей приймач у Національний музей війни.

"Я щасливий, що повернувся"

Це слова омбудсмена, сказані на пункті збору в Чернігівській області. Лубінець, який під час операції зіткнувся з критикою і хейтом у соцмережах, став першим українським уповноваженим, який побував на окупованій території, пише "Інтерфакс-Україна".

"Я щасливий, що повернувся. Я скажу відверто. Ви ж розумієте, важко завжди першому зробити такий крок, – зазначив він. – Я не знав, як відреагує українське суспільство. Я ці три дні був абсолютно без зв'язку".

Омбудсмен зазначив: він розуміє, що сприймати те, що відбувалося, люди могли по-різному. "Зараз я скажу так: я щасливий від того, що нашій команді вдалося повернути наших громадян. Якщо б навіть ми поїхали і повернули одну людину, я б зробив рівно те ж саме", – додав він.

"Олешки – це Україна. Чому ж ми повинні тікати?"

У Чернігівській області евакуйованих жителів Олешків зустрічали журналісти українських та закордонних ЗМІ, працівники ДСНС, представники Червоного Хреста, волонтери і благодійні організації. Людей чекали з гарячою їжею і ковдрами. Для тварин підготували корм, пише "Інтерфакс-Україна".

Агентство у своєму репортажі наводить коментарі людей, які щойно зійшли з автобусів. "Слава Україні!", "Рідненькі", "Нарешті ми вдома", – з такими словами вони виходили з транспорту. Багато хто плакав.

У кожного, зазначає ЗМІ, своя історія. І не всім було до кого повертатися.

Одна з жінок розповіла, що їй ні до кого їхати. З окупації вона забрала фотоальбоми й документи. А також ключі від квартири.

Жителька села Підлісне, з якою поговорили журналісти hromadske, розповіла, що рідні навіть не знають, що вона жива.

"Мене ніхто не чекає. Мої не знають, що я жива. У мене брат тільки й сестра в Німеччині. У нас зв'язку не було. У мене телефон зламався. Здулася батарея, а купити ж ніде було", – пояснила Наталя і перед камерами жінці допомогли знайти і звʼязатися з родичами.

Лубінець також показував хлопчика, який розповідав, як було страшно виїжджати, і дякував, що це все ж змогли організувати.

Ще на одному відео з пункту збору у Чернігівській області жінка зі сльозами на очах розповідала: вона мріяла, щоб Україна прийшла в Олешки, а не навпаки. "Так дуже багато людей, які хочуть, щоб Україна туди прийшла, а не люди сюди перебирались. Олешки – це Україна ж. Правда? Чому ж ми повинні тікати?" – додала вона тремтячим голосом.

Цукерки і груші

Проєкт Ukraїner поговорив цими днями із 71-річною Валентиною Демидовою, яка теж евакуювалася з окупованого міста. Жінка розповіла журналістам, що не може знайти спокій – її чоловік помер за кілька днів до евакуації, і тіло ще не перевезли з окупованої території, але Лубінець обіцяв жінці, що це зроблять і вона зможе поховати чоловіка. "Я ще не вільна. Я вільна буду, коли чоловіка похороню", – зазначила вона (цитати подано без правок, зі збереженням діалектних особливостей).

Демидова каже, що отримувала гуманітарну допомогу, яку українські військові скидали з дрона, а чоловік тричі їздив на велосипеді у сусідній Раденськ привозив продукти – крупи, борошно, макарони.

Під час останньої, третьої поїздки він підірвався і втратив ногу. Після цього поранення чоловік і помер в лікарні 27 жовтня.

"Він перший раз привіз муки. Що ще… А, ковбаси. Він каже: "Я так ковбаси хочу!" І він привіз ковбаси. До нас поприходили дівчата, шо рядом жили. Дали їм по палці ковбаси. Вони дали йому гроші. Він каже: "Я піду іще в Раденськ, іще куплю муки, ковбаси". Балончики він привіз. Ящик балончиків. Узяв, пороздавав дівчатам, – поділилася жінка. – Газові балончики, такі маленькі пороздавали. І що там ще він привозив?.. А, каже: "Я тобі канфет привіз". Дві торбочки – 2 кг привіз канфет. Вони так і осталися там. [Які цукерки?] Типу нашої "Бджілки". Потім шоколадні там такі… Ну, всі кацапські, не наші. Зовсім недобрі. Не наші. Що він ще мені привіз?.. А, дріжджів запасся, щоб пекти хліб. Ну, це все".

Пара ділилася із сусідами купленим. За словами Демидової, так робили всі.

"У нас були груші. Вони ще й не поспіли. Люди приходили, рвали і їли груші. Потом ми самі рвали їм, виносили. Не тільки ми. Всі! Всі, хто міг, у кого добродушиє таке було, – всі помагали один одному. Но всіх же ж нельзя обігріть, правильно? І в нас коли не стало муки, отоді я вже задумалась", – згадала вона.

Жінка також розповіла про випадок, як кінь підірвався на міні. Тварина, за її словами, втратила ногу, і люди хотіли дорізати, щоб потім поділитися мʼясом, однак ніхто не ризикнув через дрони.

"Казали: "Давайте проберемся, доріжемо його і поділимося куском м’яса". І так ніхто й не зміг, потому шо дрони не пустили. І так собаки розірвали того коня, поїли, а люди й не попробували", – згадує вона.

У співрозмовниці "Інтерфакс-Україна" помер чоловік, загинув син.

"Я залишилася одна, чоловік помер, торік загинув син. Є брат, який живе у Вінницькій області й запрошує мене. Є родинний будинок, у якому ніхто не живе. Важко, але все ж вирішила їхати з Олешків. Попрощалася, як кажуть, зі своїми чоловіками, бо не знаю, коли туди повернуся, щоб їх на кладовищі провідати", – розповіла вона. За словами жінки, гуманітарну допомогу людям доправляли на великих дронах, які дістали назву "Баба Яга".

"Уночі не виходиш з дому – світломаскування завжди було, але чуєш, що щось упало, – на ранок дивишся: гуманітарка, консерви, тушонка, крупи, макарони… А овочі потроху самі садили. Але вони виростали лише в тих, у кого була вода й генератори, – розповіла жінка. – [Чого б я зараз найбільше хотіла?] Цукерок. Таких смачних‑смачних".

"Ми були живим щитом"

І Демидова, і співрозмовник "ВВС News Україна", який теж евакуювався з міста, згадують про заміновану дорогу з Олешків.

"Нам казали, що траса вже замінована і ніхто нікуди не проїде. Весь час літали дрони, довбали по тих, хто намагався проїхати. Фактично полювали на людей", – розповів він журналістам уже в Києві. У статті змінили імʼя чоловіка – це вчитель місцевої школи (вона й зараз працює в режимі онлайн). Він розповів журналістам, що з 2022 року його неодноразово затримували і допитували поліція та "люди в чорному". Вперше – через поширення в соцмережах фотографій російських військ.

"Ми кожен день моніторили, публікували фото. Окупанти десь перехопили пару фотографій, ходили по місту, зрівнювали, з якого ракурсу знято, і таки вийшли на мене. Після їхнього приходу я вже не мав бажання це робити... Били по пальцях, залякували, допитували, що і куди я надсилав. В інших людей побої були страшні, важко згадувати. Просто за те, що підтримували зв'язок з Україною, поширювали інформацію чи донатили українській армії", – поділився вчитель.

Відповідаючи на запитання, чому російська влада не пускала людей вглиб окупованої території, у бік Скадовська та інших міст, де в багатьох олешківців є родичі і де можна купувати продукти, він сказав: Олешки – дуже зручний плацдарм для захоплення Херсона, навколо нього міни, щоб не дозволити українським військам висадитися в цьому районі.

"Нас не випускали, лише час від часу розміновували стежки. Мабуть, тому, що ми були живим щитом, їм потрібен був живий щит", – припустив він.

Герой статті ВВС (й інші евакуйовані) зараз проходить реабілітацію. За його словами, після завершення режиму припинення вогню і гуманітарної місії деякі жителі Олешків цікавляться, як відбулася евакуація: "Вони тепер зрозуміли, що це реально, що реально діє "зелений коридор", тому питають, коли відкриють наступний. Ви зрозумієте, вони боялися, тому не їхали".