"Є страшилки, які зводять із розуму". Кулеба відповів, чи буде ядерний удар РФ по Україні 

"Чи буде ядерний удар по Україні?" – запитав у Кулеби ведучий.

"Усе, що світ знав про війну такого масштабу й формату, який відбувається між Росією й Україною, світ аналізує виключно через призму перспективи ядерної війни. Тобто після завершення Другої світової війни будь-яка доктрина війни з ядерною державою починається з розмови: "А як би нам тут не допустити ядерного удару?" Ми, українці, пішли іншим шляхом. Ми цю доктрину обнулили, – пояснив Кулеба. – Ми з абсолютно новим підходом вийшли, ми сказали: "Ми розмову про ядерний удар залишимо на потім".

Він наголосив, що Захід дивиться на війну РФ проти України з погляду ймовірності ядерного удару, водночас сама Україна залишає розгляд цього питання останнім у черзі.

"Це дві прямо протилежні концепції. На першій концепції побудовано все, що ми знали між 1945-м і 2022 роком. От усе у світі, що було, – усе було побудовано на цьому: не допустити ядерної війни. Коли президент [США Джо] Байден сформулював позицію щодо України у 22-му році, він сказав: "Допомагати Україні всім, чим можемо, але уникнути ядерної війни з Росією". А Україна вимагала іншого. Вона казала: "Не думайте про ядерну війну. Давайте подумаємо про ядерну війну з Росією, коли реально виникне її загроза. А зараз допомагайте всім, чим можете". Дві абсолютно інші доктрини, – заявив колишній очільник МЗС. – І зараз із точки зору історії людства відбувається випробовування: чи має наша доктрина життєздатність? Бо якщо не має, то тоді всі, на кого вирішить напасти ядерна наддержава, мають здаватися".

Кулеба додав, що Україна зараз переписує глобальну доктрину ведення війни.

"Ми не боїмося чинити спротив ядерній державі, бо якби ми з вами керувалися першим підходом, то мали просто скласти руки. Навіщо боротися, якщо в кінці все одно все закінчується ядерним ударом? А в нас презумпція, що воно не обов'язково закінчується ядерним ударом. І поки що воно так і працює, – сказав він. – Просто є такі страшилки, які людей зводять із розуму. Але і Хіросіма, і Нагасакі сьогодні живуть спокійним, мирним життям, переживши страшну трагедію ядерних ударів. Я не до того це кажу, що, типу, та хай по нас б'ють, у нас усе буде добре. Ні, у жодному разі – не виривайте мої слова з контексту. Я кажу, що [від того] як ставитися до перспективи ядерного удару, залежить виживання нації в моменті. І ми з вами вижили, бо не слухали тих, хто нам казав: "Нащо ви чините спротив, вас усе одно розбомблять у кінці ядерними бомбами". А ми почали чинити спротив за те, щоб зберегти себе, вибороти можливість залишитися самими собою".