"Армії РФ із 2022 року не існує. Української – теж". Глава Fire Point – про те, чому ЄС треба перестати рахувати гроші 

Терех – 34 роки, вона вивчала архітектуру і промисловий дизайн у Києві й вела профільний бізнес, а 2023 року очолила масштабування виробництва Fire Point.

Під її керівництвом, пише Guardian, фірма з невеликого стартапу перетворилася на основного виробника далекобійної зброї. Увійшла до рейтингу Forbes Ukraine "30 до 30", який відзначає найперспективніших молодих лідерів країни в бізнесі й технологіях.

Одне з головних послань Терех до європейських посадовців і військових на DALO Industry Days – дивитися на оборону не крізь обсяги бюджетів, а крізь швидкість перетворення ідей на бойові можливості. За її словами, Україна сьогодні продає Європі не лише досвід, частину технологій і готову зброю, а й найцінніше – час, демонструючи на практиці, як швидко адаптувати виробництво, скорочувати цикл розроблення і будувати ефективні системи в умовах постійного тиску.

Вона закликала ЄС купувати не "ідеальні" рішення з багаторічним циклом узгоджень, а перевірені можливості, які вже довели ефективність в українсько-російському протистоянні. Майбутні війни, на її думку, виграватимуть точно не кількістю, а технологічною перевагою, але й остання – лише за умови збільшення швидкості ухвалення рішень і масштабування виробництва. Далі – її пряма мова.

"Наша нічна зміна закінчується о 6.00. Минулої ночі кілька ліній втратили чотири години через повітряну тривогу. Зміна все одно виконала свої показники, бо у плані ці чотири години вже були закладені як відсутні. Вони завжди закладені. Ніхто не подзвонив мені повідомити. Це було б як дзвонити повідомити, що йшов дощ. Те, що я прошу вас почути в цьому, – нудьга, а не витривалість.

Я керую компанією, молодшою за цю війну, і вона будує крилаті й балістичні ракети. Я хочу пояснити, як. Чесне пояснення менш утішне, ніж ви очікуєте, – і тим корисніше. Колись Україна продавала Європі зерно і софт. Те, що ми продаємо вам тепер, – це час. Ваші власні розвідслужби оцінюють відновлення російського потенціалу десь ближче до кінця цього десятиліття. Ця цифра вимірює, як довго українці стоять на дорозі.

Ми виробляємо його у промислових масштабах – так, як Данія виробляє свинину й вітрові турбіни, – і постачаємо незалежно від того, чи хтось за нього розписався. Час – єдиний ресурс, який не можна купити із запізненням. Усе інше в обороні можна купити пізно і купити швидко – з націнкою, у паніці. Це – ні.

Ми вимірюємо оборону грошима і масою. Бюджети, бригади, тоннаж, відсоток ВВП. Ці числа описують розмір тіла і нічого не кажуть про його метаболізм: як швидко країна перетворює новий факт на відповідь у чиїхось руках. Російської армії, що перетнула кордон у лютому 2022-го, більше не існує в жодному змістовному сенсі. Української – теж. Обидві були поглинуті й відбудовані по кілька разів – одна одною. Те, що розділяє їх тепер – це час циклу.

Європейська інженерія краща за нашу, і я кажу це як клієнт. Ваша металургія, ваші верстати, ваша оптика, культура якості всередині ваших заводів: ми купуємо все це і хотіли б купувати більше. Чого Європа не вирішила – це інтервал між моментом, коли щось помічено, і моментом, коли відповідь опиняється в чиїхось руках. В Україні цей інтервал рахується тижнями. У більшості Європи він рахується бюджетними циклами – а бюджетний цикл не є мірою часу. Він є мірою дозволу.

Є число, яке я попросила б вас піти і знайти, – і це не ваші оборонні видатки. Це ваш коефіцієнт конверсії: скільки з витраченого стає спроможністю протягом 12 місяців. Я постійно ставлю це питання власній команді. Поставте його своїм закупівельникам – і подивіться, що станеться з кімнатою.

П'ять речей, за які ми вже заплатили і які ви можете отримати задарма. Швидкість б'є правильність. Система, готова на 80% і в польоті цього кварталу, перемагає ідеальну, поставлену через 18 місяців, – бо ворог переписує вимоги кожні шість тижнів. Досконалість – це покупка мирного часу і найдорожча позиція в будь-якому меню.

Цю війну вирішує арифметика. Якщо ваш перехоплювач коштує 3 млн, а його дрон – 100 тис., ви не відбиваєте цю атаку. Ви її фінансуєте. Порахуйте вартість ефекту до того, як закохаєтеся у платформу. Оператор і є конструктором. Відстань між людиною, яка стріляє, та інженером, який вносить зміни, – один телефонний дзвінок, зроблений того ж дня.

Доктрина, написана після, – це історія. Доктрина, написана під час, – це інженерія. Проєктуйте під той ланцюг постачання, який маєте, а не під той, який хотіли б мати.

Кожна елегантна система, залежна від одного постачальника, одного порту, одного хімікату, – це вразливість із доданим паспортом виробу. Ми засвоїли це повільним способом – тричі окремо. І розосереджуйтеся замість закопуватися. Немає бункера, який сотня дешевих дронів урешті не відкриє, – і немає списку цілей, достатньо довгого для заводу, що живе за сотнею адрес.

Fire Point – чотири роки. У термінах європейських закупівель це приблизно один контракт. За ці чотири роки ми пройшли від креслення до серійного виробництва FP-1, потім "Фламінго", потім сімейства FP-7, а тепер Freyja – яка існує саме через арифметику, яку я щойно описала. За $700 тис. за перехоплення проти $3,8 млн за найближчу альтернативу той, хто обороняється, перестає бути тим, хто банкрутує першим. Утішне пояснення – що ми геніальні. Ми не особливо. Україна не має монополії на добрих інженерів, і чимала частина наших училася на європейському обладнанні.

Що ми мали – це три умови, жодна з яких не секретна. Наш замовник дає нам проблему замість специфікації: утримайте цей коридор – а не 400 сторінок вимог. Сертифікація йде поруч із виробництвом замість стояти перед ним – і ніщо в цьому не зробило випробування м'якшими; вони просто перестали бути чергою. І петля від передової назад до креслення замикається за дні.

Ніщо із цього не вимагає війни. Усе це вимагає, щоб хтось старший ухвалив рішення – і щоб після цього він зберіг посаду. Ця друга умова – те, із чим Європа має труднощі. Я не піднімаю це як скаргу. Я піднімаю це тому, що це єдина проблема в цьому списку, яку уряд міг би виправити до п'ятниці. Саме тому я говорю про це тут.

Данія зробила очевидну річ першою – що значно важче, ніж зробити її другою. Замість купувати обладнання деінде і везти його нам, Данія купила в українських заводів, в Україні, – й отримала більше за ті самі гроші, й отримала швидше. Тепер усі називають це "данською моделлю" і підшивають під рубрику "фінансування". Це було рішення про джерело постачання.

Купуйте спроможність там, де вона вже будується під вогнем, – бо саме там вона найшвидша, найдешевша й уже доведена. Потім Данія пішла далі й дозволила нам будувати тут. Виробництво Fire Point у Данії – це перше українське оборонне виробництво на території НАТО, і я хочу бути прямою щодо того, чому це важливо для вас, а не для нас.

Європа має проблему з ракетним паливом. Енергетичні матеріали – це вузьке місце, яке жоден оборонний бюджет не розчинить, бо не можна асигнуваннями вийти з дефіциту заводів. Данія тепер один будує. Тож я не стоятиму тут і не дякуватиму Данії за щедрість. Данія поставилася до нас як до постачальника – і все добре, що сталося далі, походить із цього єдиного вибору слова. Мала країна. Велике рішення. Ухвалене, поки воно ще було контроверсійним, – а це єдиний період, у який рішення взагалі чогось коштує.

Те, що попереду, турбує мене більше, ніж те, що вже сталося. Коли минулого вересня дрони закрили данські аеропорти, виявлення не було проблемою. Їх бачили всі. Ніхто не був певен, кому дозволено щось із ними робити. Той, хто їх послав, тестував не вашу протиповітряну оборону. Він тестував ваше делегування повноважень – і отримав чисту відповідь за один день, безкоштовно. Очікуйте більше такого – і очікуйте, що воно залишатиметься навмисно неоднозначним. Кабелі, крани, глушіння, пожежі на складах – речі, що прибувають без зворотної адреси. 

Наступна атака на Європу не буде схожа на атаку. Це специфікація, під яку її написано. Очікуйте масу. Точність була історією останніх 30 років; обсяг – історія наступних 10, і обсяг – це питання виробництва більше, ніж технології. І очікуйте, що годинник стискатиметься далі. Автономність стисне часові рамки бою нижче швидкості, на якій може функціонувати людський ланцюг погоджень. Хто до того моменту не делегував заздалегідь – той спостерігатиме війну замість вести її. Стримування в такому середовищі – це графік виробництва.

Три речі, які я хочу від цієї зали. Один євро з 10. Візьміть 10-ту частину національних оборонних закупівель і розмістіть її в українських виробничих потужностях – за контрактом, цього року. Це найшвидша спроможність, доступна на цьому континенті, і за кожним серійним номером стоять чотири роки бойових даних. Купуйте спроможність, а не позиції з каталогу. Спільні підприємства, ліцензії в обох напрямках, наші лінії на вашій землі та ваші – на нашій. Поставка прибуває один раз. Спроможність залишається.

І змініть те, за що ви підвищуєте людей. Це не коштує нічого. Ваші закупівельні організації сьогодні оцінюються за відсутністю помилок – і вони реагують на це раціонально: ніколи не рухаються достатньо швидко, щоб якусь скоїти. Підвищуйте офіцера, який поставив за 90 днів, над офіцером, який не помилявся три роки. Поки цей стимул не зрушить, ніщо інше з того, що я просила, не спрацює.

І ще запрошення. Пустіть Україну в кімнати, де пишуться стандарти, – а не лише в кімнати, де обговорюється допомога. Не ми тут ті, кому треба вчитися. Данія, як жодна інша країна, знає, чого коштує, коли тобі не дають часу взагалі. Ми чотири роки викуповуємо його назад – для себе і – було це колись оформлено чи ні – для вас.

Ми продовжимо витрачатися. Але час не накопичується на полиці. Він там лише спливає. Тож витратьте його на потужності, а не на консультації. І, будь ласка, не ставтеся до нас як до винятку. Ми – прев'ю".