Реактивні Shahed долітають до Львова: Ігнат пояснив, чому їх складніше збивати 

За словами Ігната, ефективність перехоплення реактивних Shahed поступово зростає, проте результат залежить від кількості запущених безпілотників, наявності засобів ураження та видимості. Більшість засобів, які Україна застосовує проти таких цілей, потребують візуального контакту – за допомогою оператора, оптичної камери або лазерного наведення.

"Під час окремих атак у нас буває до 85% збиття реактивних дронів. Це дуже високий показник", – зазначив Ігнат.

Водночас навіть якщо зі 100 дронів збивають 85, решта може завдати значної шкоди. За словами речника Повітряних сил, влучання кількох безпілотників здатні пошкодити енергетичні підстанції, знищити великі складські приміщення або порушити рух залізничного транспорту.

Ігнат пояснив, що за своїми характеристиками реактивні безпілотники вже наближаються до крилатих ракет. Саме тому вони можуть долати значні відстані та становлять загрозу для регіонів, які раніше рідше атакували такими апаратами. За його словами, Росія може збільшувати дальність польоту дронів, зменшуючи бойову частину або прибираючи частину іншого корисного навантаження. Звільнену вагу можна використати для додаткового пального.

"Та ж "Герань-5" уже більше схожа на крилату ракету, правда ж? За формою, за крилами. Тому ми й називаємо її "ракета-дрон", – сказав Ігнат.

Він не відкинув, що Росія використовує такі польоти для випробування дальності нових безпілотників і розвідки на території західних областей України.

На ефективність української ППО впливає і погода. У туман, дощ та за густої хмарності виявляти й супроводжувати цілі складніше. Водночас погана видимість може ускладнювати роботу й російських операторів, якщо вони керують безпілотниками через канали зв’язку. Проте противник може спрямовувати апарати й за заздалегідь визначеними координатами.

За словами Ігната, найвищий показник перехоплення реактивних дронів зараз має винищувальна авіація. Вертольоти також добре показують себе в боротьбі зі звичайними безпілотниками типу Shahed, оснащеними двигунами внутрішнього згоряння.

На низьких висотах українські військові застосовують мобільні вогневі групи, кулеметні турелі й інші засоби. На висотах приблизно 4,5 км і більше працюють авіація та зенітні ракетні комплекси.

Окремий напрям – дрони-перехоплювачі з реактивними двигунами. Вони ще проходять бойові випробування, а українські екіпажі відпрацьовують їх використання разом із виробниками й технічними фахівцями. Ігнат пояснив, що такі перехоплювачі мають бути значно швидшими за ціль. Якщо реактивний ворожий дрон летить приблизно 400 км/год, перехоплювач має розвивати орієнтовно 800 км/год або більше.

Важливий і стабільний високошвидкісний інтернет-зв’язок для керування апаратами.

"Україні потрібно максимально пришвидшуватися, щоб знайти рішення, бо наш дрон-перехоплювач значно дешевший, ніж реактивний Shahed", – наголосив речник Повітряних сил.

Ігнат також розповів про автоматизовані кулеметні турелі зі штучним інтелектом. За його словами, уже є приклади знищення ними навіть реактивних дронів, зокрема "Герані-5". Однак дальність таких систем обмежена – орієнтовно 1 км або трохи більше.

Крім того, для успішного ураження має збігтися кілька умов: ціль має потрапити в зону дії турелі, а система – виявити й супроводити її. Повністю автономними такі комплекси не є, втручання людини залишається потрібним.

Окрім реактивних безпілотників типу Shahed, Росія використовує баражувальні боєприпаси й ракети-дрони "Бандероль" і "Дань-Т".

За оцінкою Ігната, протягом попереднього місяця російські війська застосували приблизно 350 таких апаратів – орієнтовно вдесятеро менше, ніж реактивних безпілотників. Він зазначив, що ці засоби за характеристиками наближаються до крилатих ракет і потребують протидії як засобами радіоелектронної боротьби, так і наявними системами ППО.

Речник Повітряних сил наголосив, що українська оборона використовує різні засоби, залежно від висоти польоту цілей, даних розвідки, імовірних маршрутів атаки й об’єктів, які Росія намагається уразити.