Росіяни сидять у норах. Що відбувається на Кінбурнській косі і чому це важливо для України 

"Суєта" на косі: що сталося

8 червня партизанський рух "Атеш" повідомив, посилаючись на власного агента у штабі угруповання військ РФ "Днепр", що окупаційні війська покидають Кінбурнську косу – єдину територію Миколаївської області, що лишалася окупованою після осені 2022 року.

Агенти повідомили, що підрозділи 337-го полку відводять від берегової лінії з північної і західної частин коси, причина – значні втрати, а також повністю зупинене постачання, вони нібито опинилися без боєприпасів, пального й продовольства. Слідом за "Атеш" про ймовірний відступ росіян написав американський Інститут дослідження війни (ISW). У звіті посилалися на дані партизанського руху.

Цієї інформації не підтвердили, повідомив наступного дня "Інтерфакс-Україна" і DW речник сил оборони півдня Владислав Волошин. За його словами, дані української розвідки свідчать, що на косі зараз відбувається перегрупування і ротація підрозділів окупаційної армії: підрозділи 137-го десантного полку 106-ї парашутно-десантної дивізії змінюють 74-й окремий мотострілецький полк 58-ї армії.

Сили оборони, додав Волошин, намагаються перерізати логістичні шляхи до коси і тримати їх під ударами. Як пояснив речник, до Кінбурнської коси ведуть дві дороги: асфальтована (на півночі коси) і ґрунтова, якою неможливо користуватися в негоду. "Ми намагаємося постійно бити по асфальтованій дорозі, тримати її під контролем, намагаємось її перерізати", – зазначив він. За даними Волошина, окупанти проводять ротацію на півночі і сході (а не заході, як повідомляв агент "Атеш"), передислоковуючи свої підрозділи на більш захищені позиції у глибині півострова, подалі від узбережжя Дніпровського лиману.

"Ситуація на самій цій косі для ворога не дуже радісна, але виходити він звідти не збирається добровільно", – констатував речник, пообіцявши, що сили оборони докладатимуть зусиль, щоб витіснити окупантів звідти.

Речник "Української добровольчої армії" і командир її підрозділу "Одещина" Сергій Братчук говорив в ефірі "5 каналу", що його підрозділ брав участь у "Кінбурнській операції". За його даними, на Кінбурнській косі є місця, де окупанти "добряче зарилися в землю", але сили оборони їх дістають.

"Там відбуваються певні ротаційні заходи. Поки що ми не можемо констатувати, що ворог однозначно пішов або збирається йти. Намагаються в тих норах сидіти. Логістика [окупантів] дуже ускладнена. Відповідно, наші удари постійно туди відбуваються, але поки що... Ну, ще має пройти, мабуть, певний час. Так, важкувато звідти вибивати, але у сил оборони терпіння вистачить", – зазначив він.

Військовий і блогер Кирило Сазонов заявив, що українські військові перерізали постачання окупантам ударами дронів, а 337-й полк, який виводять з коси, "покоцаний". "З нього забирали все, що могли, і кидали на Запоріжжя. І, звісно, мало хто повертався, а вони самі тримають позиції на косі. По них періодично прилітають дрони, пишуть, що особового складу не вистачає. Керівництво намагається зробити вигляд, що їх більше, ніж є, перекидаючи постійно з одної позиції на іншу, але ця суєта навряд чи когось обмане. Але без патронів, без харчів, без води тримати там позиції немає сенсу, немає можливості. І звісно, що вони залишають їх. Ну, а чого їм чекати? Це тенденція", – сказав він 10 червня.

Як коса стає тягарем для окупантів

Кінбурнська коса – це смуга суші, розташована неподалік Очакова. Вона є продовженням Кінбурнського півострова і частково відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману. Її довжина – приблизно 100 км, ширина – 4 км, до повномасштабної війни це місце називали українськими Мальдівами. Після підриву окупантами Каховської ГЕС 2023 року дорогу в районі села Гвардійське затопило, і косу відрізало від материка.

Поступове переміщення російської армії з Кінбурнської коси є прямим наслідком асиметричної стратегії України, коли методично знищують логістичні шляхи росіян на півдні – бензовози, залізничні маршрути, склади пального, вважає ветеран російсько-української війни майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

"Коли підрозділ залишається без забезпечення, він змушений відходити туди, куди ще можна підвезти постачання. Навіть якщо не ведуться бойові дії, то постійно витрачається паливо. Автівку треба прогрівати щодня, щонайменше пів години. Їздить вона чи ні, але має бути готовою завестись. Те саме стосується бронетранспортерів. А оператори дронів працюють від генераторів, тому там просто немає до чого підключитися", – пояснив він, підкресливши, що через це коса, яка є стратегічно важливою для обстрілів Миколаєва і трас до Херсона, поступово перетворюється на тягар для самих же окупантів.

Кожне послаблення присутності окупантів на косі серйозно розвантажує сили оборони, потенційно відкриває судноплавство до Миколаєва і послаблює тили ворога в Херсонській області, додав голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан. Він пояснив, що коса фактично є тупиковим виступом із вкрай обмеженими шляхами підвозу, а будь-яке порушення логістики тут одразу позначається на боєздатності розміщених там підрозділів, що й підтверджують дані про затримки палива та ліміти на снаряди.

"Утримувати там щось чи завезти під вогневим контролем сил оборони України непомітно просто неможливо. Тепер або вони повністю виходять звідти, або їм потрібне значне підсилення – серйозне доукомплектування підрозділів, щоб і далі утримувати позиції і бути стійкими під потенційними нашими ударами на середню глибину", – додав він.

Що означає для України її звільнення

Хоча ця смуга території поки залишається під контролем окупантів, західні ЗМІ вже аналізують, як Україна виграє від її звільнення. France24 звертає увагу, що на початку повномасштабної війни захоплення Кінбурнської коси називали одним із найбільших успіхів окупантів на півдні. Через те, що росіяни досі її контролюють, морський коридор не можуть поширити на порт Миколаєва, із цієї ж причини цей порт не був включений до "зернового коридору", який запускали за координаціїї ООН. Але це економіка. Є й безпековий чинник. Коса – плацдарм, який окупанти могли використати для наступу на материкову частину України і спроб захопити Одесу.

Коса настільки важлива, що торік Київ просив США включити її до будь-якого з варіантів мирного плану, який Вашингтон міг надати Росії, пише ЗМІ. Захопивши косу, Росія дістала змогу контролювати Дніпро-Бузький лиман і підступи до Херсона, кажуть опитані каналом експерти. І хоча з роками війни її стратегічне значення знижувалося, якщо Україні вдасться звільнити косу – це буде важливою перемогою і значним зміцненням безпеки судноплавства в Чорному морі.

Найважливішим, напевно, буде символічне значення – Україна нарешті зможе оголосити про повну деокупацію Миколаївської області, пише ЗМІ. Поки лівий берег Дніпра окупований, практичного значення звільнення коси не матиме, вважає Френк Левідж, офіцер військової розвідки, викладач воєнної стратегії та права у Портсмутському університеті США. Україна зможе показати "те, що вона хоче, щоб побачили інші".

Це також стане демонстрацією зростання спроможності сил оборони завдавати ударів середньої дальності та змушувати ворога відступати самостійно завдяки перерізанню життєво важливих ліній постачання "без прямого наступу", зазначив норвезький військовий експерт Тор Буккволл. Це й свідчення того, наскільки вразливими стали лінії постачання у війні дронів, пише ЗМІ. На думку Буккволла, командування РФ могло дійти висновку, що захист цих ліній на косі обходиться дорожче, ніж просто покинути її.

Якщо так, залишається одне питання: чи займуть українські війська звільнену косу, адже тоді вони стануть мішенню для безпілотників, чи вона залишиться "нічийною". Точно зрозуміло, що у разі, якщо Україна вирішить проводити наземну операцію, потрібно буде спочатку розмінувати косу і забезпечити надійну ППО.