"Закінчиться символічним фото". FT пояснила, чому зустріч Трампа, Путіна й Сі Цзіньпіна не стане "Ялтою 2"

Для Путіна фотографія поруч із керівниками США й Китаю стане символічним підтвердженням статусу Росії
Фото: EPA
Зустріч президента США Дональда Трампа, нелегітимного президента РФ Володимира Путіна й голови КНР Сі Цзіньпіна в китайському Шеньчжені навряд чи призведе до масштабних домовленостей про новий світовий лад. Найімовірніше, головним результатом переговорів стане спільне фото трьох лідерів, яке кожен із них зможе використати для зміцнення власного політичного іміджу. Про це йдеться в колонці оглядача Financial Times Гідеона Рахмана, опублікованій 16 листопада.
Майбутню зустріч часто порівнюють з Ялтинською конференцією 1945 року, коли лідери США, Великобританії та СРСР – Франклін Рузвельт, Вінстон Черчилль і Йосип Сталін – обговорювали повоєнний устрій світу. Однак, на думку Рахмана, таке порівняння вводить в оману: нинішні лідери не мають можливості одноосібно поділити світ на сфери впливу, навіть якби хотіли цього.
Автор припускає, що зустріч може мати й небезпечні наслідки. Зокрема, троє лідерів теоретично можуть погодити визнання так званих головних інтересів один одного. Це могло б означати підтримку російського бачення війни проти України й китайського підходу до майбутнього Тайваню. Натомість Трамп міг би дістати певні поступки щодо Ірану або економічні домовленості на користь США. Утім, формат і коротка тривалість зустрічі роблять досягнення таких домовленостей малоймовірним. До того ж кожен із трьох учасників має власні причини бути задоволеним навіть символічним результатом.
Для Путіна фотографія поруч із керівниками США та Китаю стане символічним підтвердженням статусу Росії як великої світової держави. Рахман нагадує, що російський лідер давно стурбований втратою міжнародного впливу своєї країни. Для Сі Цзіньпіна саміт стане можливістю постати в образі господаря міжнародної зустрічі, навколо якого зібралися президенти двох інших провідних держав. Це також відповідає його прагненню зміцнити міжнародний авторитет Китаю та власні політичні позиції напередодні наступного з’їзду Комуністичної партії КНР, який має відбутися наступного року.
Трамп, зі свого боку, після поразки республіканців на проміжних виборах до Конгресу США може використати зустріч, щоб продемонструвати власний вплив на міжнародній арені. Китайська дипломатія, зазначає оглядач, добре вміє підкреслювати значущість іноземних лідерів під час візитів до країни.
Рахман не виключає, що фотосесія може перерости в предметні переговори, особливо якщо зустріч затягнеться. Путін, імовірно, намагатиметься порушити питання України. Водночас Трамп уже демонстрував схильність погоджуватися з російськими аргументами після розмов із Путіним. Подібна ситуація була й із Тайванем: після попередніх зустрічей із Сі Цзіньпіном американський президент повторював окремі тези Пекіна, зокрема закликав Тайвань не робити кроків до незалежності, які могли б дестабілізувати ситуацію.
Однак заяви Трампа часто змінюються, тому вони не мають такої політичної ваги, як позиція попередніх президентів США. Навіть якщо він піде на несподівані поступки в Шеньчжені, його радники та союзники можуть згодом пом’якшити їхні наслідки, пише автор.
Окремою темою Трамп називав ядерне роззброєння. Це питання важливе на тлі припинення дії основних договорів про контроль над ядерними озброєннями. Росія зацікавлена в таких переговорах, адже її великий ядерний арсенал залишається одним із головних чинників міжнародного впливу. Проте Китай, який швидко нарощує власний ядерний потенціал, наразі не зацікавлений у переговорах про його обмеження. Тому прориву в цьому питанні також не очікується. Ще однією перешкодою є дипломатичний стиль Пекіна: Сі Цзіньпін віддає перевагу заздалегідь підготовленому сценарію та уникає непередбачуваних дискусій, що зменшує шанси на несподівані домовленості.
Головна відмінність, на думку оглядача FT, полягає не лише в особистостях учасників, а й у міжнародних обставинах. У лютому 1945 року Рузвельт, Черчилль і Сталін зустрічалися під час світової війни, яка докорінно змінювала міжнародний порядок. Союзні війська вже просувалися територією Німеччини, радянська армія наближалася до Берліна, а США готувалися до першого застосування атомної бомби, яке відбулося через пів року.
Нинішні лідери, на відміну від учасників Ялтинської конференції, мають значно менше можливостей нав’язувати свою волю іншим країнам. США не змогли домогтися перемоги над Іраном, як раніше не змогли перемогти талібів в Афганістані. Російські війська після понад чотирьох років повномасштабної війни проти України досі не змогли встановити контроль над усією територією країни. Китай, зі свого боку, не знайшов способу підпорядкувати Тайвань, на якому проживає 23 млн людей.
"На щастя, ми більше не живемо в часи, коли "велика трійка" може диктувати умови решті світу", – підсумовує Рахман.
Таким чином, на думку оглядача Financial Times, саміт у Шеньчжені навряд чи стане повторенням Ялтинської конференції. Його головним результатом може виявитися символічний жест, який дозволить кожному з трьох лідерів продемонструвати власну міжнародну вагу, але не змінить глобального балансу сил.
Контекст
- Трьохстороння зустріч Трампа з Путіним і Сі Цзіньпіном має відбутися 19 листопада в Шеньчжені під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Провести її, за даними WSJ, запропонував нелегітимний президент Росії. Як інформувало видання, Путін має намір домовитися про припинення війни в Україні на умовах, вигідних для Москви.
- The Guardian писала, що Росія і Сполучені Штати сподіваються заручитися підтримкою Пекіна для виходу з воєн, які самі розв'язали. Водночас Путін прагне домовитися про формування нового світового порядку.
- Президент України Володимир Зеленський, коментуючи зустріч Путіна, Трампа й Сі Цзіньпіна в межах АТЕС, наголосив, що, коли інші країни обговорюють питання України, вона має бути за столом переговорів.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
Читати


