Без пом'якшення квот ЄС і CBAM відновлення української металургії під загрозою – GMK Center 

За словами аналітика, на європейський ринок припадало до половини українського виробництва сталі. У липні цього року нові торговельні обмеження ЄС погіршили умови експорту, і випуск сталі в Україні скоротився на 35% порівняно з попереднім місяцем.

Тарасенко зазначив, що на той момент наслідки морської блокади ще не проявилися повною мірою, тому одним із головних чинників падіння стали саме торговельні обмеження.

"Частину металургійних потужностей було б зупинено з економічних причин і без російських обстрілів", – зазначив він.

Нині, після систематичних російських атак на промислову інфраструктуру, можливість відновлення заводів залежить також від умов доступу до європейського ринку. За словами Тарасенка, інвестори і кредитори мають розуміти, де підприємства зможуть продавати продукцію протягом наступних 12–24 місяців, перш ніж вкладати кошти в ремонт і запуск доменних або електродугових печей.

"Пом’якшення обмежень ЄС стало б сигналом, що українська металургія має майбутнє", – наголосив він.

Внутрішнього попиту, за висновками аналітика, недостатньо для повноцінного завантаження виробничих потужностей. У першому півріччі 2026 року українські підприємства доправили на внутрішній ринок 1,1 млн тонн металопродукції. За номінальної сталеплавильної потужності приблизно 8 млн тонн на рік цього недостатньо для роботи великих інтегрованих комбінатів.

Як пояснив Тарасенко, доменні печі, коксохімічні батареї й конвертери мають технологічний мінімум завантаження. Робота нижче від цього рівня призводить до різкого зростання собівартості продукції.

"Окремою проблемою є неритмічний попит усередині країни, який останніми роками значною мірою залежить від державних проєктів. Тому до початку масштабної післявоєнної відбудови заводам потрібно зберегти можливість працювати на експортних ринках", – каже він.

Тривале простоювання підприємств, за словами аналітика, створює ризики зростання витрат на відновлення і втрати кваліфікованих працівників. Окрім того, Україна може недоотримати валютний виторг від експорту металопродукції. 2025 року експорт чавуну і сталі приніс країні $3,7 млрд.

Тарасенко закликав враховувати специфіку української металургії під час визначення умов торгівлі з ЄС. За його словами, галузі України і Євросоюзу пов’язані спільними виробничими ланцюгами, але українські підприємства працюють в умовах війни, атак на інфраструктуру й додаткових логістичних обмежень.

"Не варто розділяти інтереси української та європейської металургії. У нас є загальні ланцюжки створення вартості та спільні проблеми: імпорт, високі ціни енергії, потреба в декарбонізації. Україна потребує особливого підходу, як це й зафіксовано у регуляції: як країна – кандидат на членство і як країна, яка зазнає збитків від війни. Економічні умови для роботи промисловості в Україні та інших країнах неможливо порівняти. Недоцільно застосовувати ті самі підходи для країни, у якій люди, заводи й інфраструктура живуть щодня під обстрілами, і для всіх інших країн", – резюмував Тарасенко.