"Мертва рука Путіна". Росія сховала "зброю Судного дня" в гігантському бункері на Уралі – розслідування 

Таємничий бункер

Селище Китлим украй ізольоване: навколо на сотні кілометрів простягаються хвойні ліси й важкопрохідна місцевість, а зв'язку із зовнішнім світом майже немає. Біля підніжжя гори Косьвінський Камінь розташована військова база, де дислокується підрозділ №20003.

У дальньому кінці бази, за контрольно-пропускним пунктом і поруч із високою кулеметною вежею, розташовані масивні залізні двері. За ними – вхід до підземного комплексу приміщень і тунелів, прихованого під кількома сотнями метрів скелі.

Цей комплекс – одне з найтаємничіших місць у Росії. Перші тунелі почали прокладати на початку 1980-х років, але за минулі десятиліття відомостей про внутрішню будову об’єкта майже не з’являлося. Журналісти виявили сотні фотографій військової частини зовні гори, проте лише одна з них, зважаючи на все, показує внутрішні тунелі.

Глибоко в скелі прихований величезний бункер, який називають "перлиною російської програми створення ядерної зброї".

За оцінками експертів, які вивчили документи й поспілкувалися з колишніми військовослужбовцями бази й російським генерал-майором, "Об’єкт 1335" – це гігантський командний бункер, звідки російські війська зможуть керувати ядерними силами. Усередині гори, як з’ясували журналісти, облаштовані тунелі та приміщення, радіоцентри, системи зв’язку й життєзабезпечення, а також апаратура управління стратегічними ядерними силами.

Надсекретний резервний пункт російського Генштабу

Військові аналітики тривалий час вважали, що таємничого "Об’єкта 1335" не використовують із радянських часів. Однак аналіз тисяч документів про військові закупівлі й оригінальних креслень вказує на те, що в період нульових – 2020-х років відбулася масштабна модернізація.

Згідно з документами, з 2018-го до 2024 року російські військові закупили для гірського об’єкта великі обсяги будівельних матеріалів: "Удосталь сталі для будівництва трьох Ейфелевих веж, удосталь цементу для зведення будівлі заввишки 30–40 поверхів і понад 600 км електричних кабелів". Учасникам закупівель була потрібна ліцензія ФСБ на виконання робіт, пов’язаних із державною таємницею. Російське міноборони розміщувало тисячі замовлень, а роботи з розширення та зміцнення комплексу тривали щонайменше до 2024 року і, можливо, пізніше.

Серед обладнання є й продукція західних виробників: у документах фігурують данська арматура, італійська теплоізоляція, французька будівельна техніка, швейцарські клапани тощо. Частина цих закупівель припадає вже на період після 2014 року, коли після анексії Криму Євросоюз почав вводити обмеження на постачання до Росії товарів військового й подвійного призначення.

На початку 2000-х об’єкт дістав новий офіційний статус. У 2004 році міністр оборони та начальник Генерального штабу затвердили положення, згідно з яким "Грот" став основою резервного пункту Генерального штабу збройних сил.

"Мертва рука"

За даними розслідувачів, цей бункер безпосередньо пов’язаний з "Периметром" – створеною в СРСР резервною системою управління ядерними силами. Її завдання – забезпечити удар у відповідь, навіть якщо керівництво країни й основні командні пункти знищені, а звичайний зв’язок не працює. На Заході систему прозвали Dead Hand – "Мертва рука".

Роботу над нею радянські вчені розпочали в 1970-х роках, але широкій публіці про "Периметр" стало відомо після розпаду СРСР. 8 жовтня 1993 року американський фахівець з ядерних сил Брюс Блер опублікував у The New York Times колонку Russia’s Doomsday Machine – "Російська машина Судного дня". Назва відсилала до концепції автоматичного відплати, яка відома з 1960-х років і згодом стала центральною темою сатиричного фільму Стенлі Кубрика "Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватися і полюбив бомбу".

У 2011 році існування системи підтвердив головнокомандувач ракетних військ стратегічного призначення генерал Сергій Каракаєв. У 2025 році колишній президент РФ Дмитро Медведєв попередив Дональда Трампа в Telegram про небезпеку "легендарної "Мертвої руки". Трамп у відповідь розпорядився перекинути два атомні підводні човни у "відповідні регіони".

Перші офіційні ознаки відродження "Мертвої руки" з’явилися 2020 року, коли Кремль опублікував часткову стенограму зустрічі Путіна з високопоставленими військовими чиновниками. На зустрічі він обговорював систему, яка забезпечила б виживання російської інфраструктури ядерного командування та управління в разі атаки.

"Як мені доповіли, на завершальному етапі створення нового пункту управління, який має практично абсолютний захист, зокрема щодо стратегічних ядерних сил. Його запас міцності буде надзвичайно високим", – заявив тоді Путін.

Але лише тепер заяви про "Периметр" можна зіставити з конкретними об’єктами. Відставний генерал-майор Віктор Халін, який брав участь у розробленні початкового "Периметра" в 1970-х, а потім керував його модернізацією у 2000-х, неодноразово згадував у статтях "Об’єкт 1335". Хоча серед експертів є різні версії про його місце розташування, це розслідування встановило, що йдеться саме про бункер на Уралі, всередині гори Косьвінський Камінь.

Джеффрі Льюїс, експерт з ядерної політики зі Стенфордського університету, ознайомився з результатами розслідування та визнав зібрані дані достовірними. За його словами, вони вказують на те, що Росія, імовірно, відновлює роботу "Мертвої руки". Таку оцінку поділяє Енді Вебер, колишній помічник міністра оборони США й радник Барака Обами з питань ядерної зброї.

Льюїс пов’язує ймовірне відновлення системи з побоюваннями Росії щодо військових можливостей США. Створений і введений в експлуатацію в середині 1980-х років "Периметр" був породженням крайньої параної часів холодної війни. Імовірне відновлення його роботи на тлі нового загострення відносин Росії та Заходу викликає серйозне занепокоєння.

Ядерний удар без участі людини

У 2018 році Володимир Путін, розмірковуючи про ядерну війну, виголосив фразу, яка стала знаменитою: "А навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії?"

У листопаді 2024 року Росія змінила офіційні умови застосування ядерної зброї. Раніше Москва допускала її застосування у відповідь на звичайну (не ядерну) агресію лише в тому разі, якщо під загрозою опинялося саме існування держави. Нова доктрина дозволяє ядерний удар у відповідь на звичайну агресію, яка створює "критичну загрозу" суверенітету або територіальній цілісності Росії чи Білорусі. Крім того, напад неядерної держави за участю або підтримки ядерної держави тепер розглядають як спільний напад.

Ці зміни знижують поріг застосування ядерної зброї.

За словами Енді Вебера, Путін давно й "параноїдально" побоюється "обезголовлювального удару", який позбавить керівництво можливості віддати наказ про пуск у відповідь. Радянський "Периметр" створювали як гарантію удару у відповідь, але, за словами Віктора Халіна, у сучасній версії системи для його завдавання може не знадобитися остаточне рішення людини. Халін стверджує, що Росія здатна завдати удару у відповідь як в автоматизованому, так і в автоматичному режимі.

Вебер й інші експерти вважають модернізацію комплексу на Косьвінському Камені частиною ширшого нарощування російських ядерних сил. Раніше Danwatch спільно із журналом Der Spiegel задокументував перебудову десятків об’єктів і створення інфраструктури для нових систем ядерної зброї.

Водночас Вебер вважає, що витоки інформації через відкриті тендери були навмисними. Він проводить паралель із фільмом Стенлі Кубрика "Доктор Стрейнджлав" 1964 року: у ньому Радянський Союз створив машину Судного дня, але забув повідомити про неї американців, позбавивши її ефекту стримування.

"Яка користь від такої системи, якщо інша сторона про неї не знає? Путін хоче, щоб його противники знали, що ця система працює", – каже Вебер.