Вільний експорт брухту загрожує металургії дефіцитом сировини й поверненням "сірих" схем – GMK Center
GMK Center: Внутрішнє виробництво економічно доцільніше за вивезення сировини
Фото: depositphotos.com
Скасування нульової квоти на експорт брухту металів зашкодить металургії, скоротить бюджетні надходження і призведе до поновлення схем реекспорту сировини через ЄС. Про це йдеться в аналітичному матеріалі GMK Center.
Експерти центру зазначили, що в Україні є внутрішній попит на брухт. Попри зупинення частини виробничих агрегатів після російських атак, у вересні 2026 року Україна виробила 131 тис. тонн сталі, а підприємства неодноразово відновлювали роботу після попередніх зупинень.
Водночас заготівля брухту скорочується швидше, ніж його споживання. Значна частина сировини традиційно надходила із промислових регіонів південного сходу, де її збирання тепер обмежують бойові дії й безпекові ризики. Тому тимчасові простоювання заводів не є достатньою підставою для вільного експорту стратегічної сировини.
На переконання авторів матеріалу, поновлення експорту брухту призведе до повернення схем, які діяли до запровадження нульової квоти. Тоді, йдеться у статті, український брухт вивозили в ЄС без сплати мита, а потім переоформлювали для постачання до Туреччини, обходячи експортне мито в розмірі €180 за тонну.
У GMK Center наголошують на суттєвій різниці між доходами від експорту сировини й готової продукції.
"Експорт брухту приносить 50–100 грн/т. Експорт готової сталі, виплавленої в Україні із цього брухту, – 13 тис. – 15 тис. грн/т. Вивезення сировини ніколи й ніде не було для держави економічно вигіднішим, аніж виробництво з неї продукції з доданою вартістю", – зазначили аналітики.
Важливість брухту зростає і через європейський механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM). Його використання у виробництві сталі дає змогу скоротити викиди вуглекислого газу (CO₂) до 60% і, відповідно, зменшити майбутні платежі за викиди.
GMK Center допускає тимчасовий експорт обмежених обсягів брухту на період простоювання пошкоджених підприємств за умови, що держава отримуватиме від цього реальні доходи.
"Таким запобіжником міг би стати для держави тимчасовий дозвіл експортувати брухт в обмежених обсягах, а водночас – вилучати надприбуток від цього експорту до власної казни будь-яким способом (експортне мито, продаж квот на Prozorro)", – пропонують експерти центру.