+12 Київ
Противники створення в Україні антикорупційного суду, здається, знайшли ще одну зачіпку для його блокування. Уже два тижні в медійному полі розкручується ідея про те, що частина вимог МВФ та Світового банку до закону "Про вищий антикорупційний суд" є не просто неприйнятною, але й узагалі посяганням на суверенітет.
Нагадаю, МВФ та Світовий банк уже досить жорстко наполягають внести у "президентський" законопроект поправки – відповідно до міжнародних зобов'язань України та згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії. Нехтування вимогами ставить під загрозу отримання не лише мільярдів від МФВ, але й $800 млн банківських гарантій. До тиску на АП також долучилась Єврокомісія, натякнувши, що від створення антикорупційного суду (АКС) залежить і доля безвізу.
У четвер на "Українському сніданку" в Давосі президент Петро Порошенко заявив, що Україна продовжує працювати над законопроектом №7440 "Про Вищий антикорупційний суд" разом із міжнародними партнерами. Що саме зміниться в законопроекті, поки що невідомо.
Найактивніше обговорюється вимога МВФ та СБ, аби кандидати в судді проходили відбір Громадської ради міжнародних експертів (ГР) і її роль у відборі була вирішальною. Ще один суперечливий момент – вимога вже зараз законодавчо затвердити кількість суддів АКС.
Цікаво, що ані Вашингтон, ані Брюсель не акцентують уваги на тому, що законопроект покладає виконання ролі слідчих суддів – на суддів АКС, обидві палати котрого будуть у Києві. Практично не обговорюється це питання і в медійному полі. Між тим, на думку правозахисників, це створює підстави для чисельного порушення прав підсудних.
Слідчі судді у Києві – порушення прав підсудних
І за міжнародним, і за українським законодавством після затримання людина має бути невідкладно доставлена до судді для обрання запобіжних заходів. І, як підкреслює мій колега адвокат Андрій Крістенко, спеціаліст із захисту прав у Європейському суді з прав людини, "невідкладно" справді має означати – "тут і зараз", "негайно", а не "як уже вийде".
Затримати людину без обрання запобіжного заходу можна не більш як на 48 годин. Як це виконати в реальних умовах, якщо людину затримали в регіоні, а суд у Києві? Немає машини – порушення прав людини. Немає вертольота – порушення прав людини.
На обранні запобіжного заходу все не закінчиться. Далі буде розгляд безкінечної кількості клопотань та надання дозволу на проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права і свободи людини. А розгляд скарг на ці дії фактично означатиме необхідність постійних переїздів підозрюваного з місця проживання до Києва та назад.
І на мою думку, і на думку колег-правозахисників, у структуру АКС мають входити регіональні слідчі судді саме для обрання запобіжного заходу. З одного боку, це може стати нелогічним роздуванням штату АКС (адже складно прогнозувати, яке завантаження матимуть регіональні слідчі судді), і цю роль можна було б покласти на слідчих суддів загальних судів. Але, з іншого, долучення до роботи АКС членів судів загальної юрисдикції може моментально перекреслити бажану незалежність та чесність новостворюваного суду.
Чи справді вирішальна роль Громадської ради міжнародних експертів порушує суверенітет України?
Кандидати в судді АКС мають проходити попереднє узгодження із Громадською радою міжнародних експертів, аби до новоствореної структури неможливо було протягти колишніх корумпованих суддів.
МВФ і Світовий банк наполягають: роль ГР має бути вирішальною. А от "президентський" законопроект відводить ГР роль тільки консультативну, і таким чином дає повноваження Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККС) просто переступити через висновки міжнародних експертів.
Подібне ми вже спостерігали в історії з Громадською радою доброчесності. Рішення ГР і тут мали рекомендаційний характер, тож, набравши потрібну кількість голосів, ВККС легко "протягала" потрібних кандидатів.
До речі, частина правників та політиків вважає, що вирішальна роль міжнародних експертів у відборі суддів – це порушення українського суверенітету і втручання у внутрішні справи держави.
На перший погляд, так. Але насправді – ні. Жодних посягань на суверенітет або Конституцію тут немає: Венеціанська комісія вкрай ретельно підходить до рекомендацій у тому, що стосується відповідності законодавству країни й міжнародним принципам.
Якщо на пальцях: ГР має стати органом, котрий не затверджує, а відсіює. Фактично вона є першим рівнем складності: якщо кандидат його не проходить, він не може піднятися вище до ВККС.
А от якби ГР затверджувала суддів, приймала остаточне рішення щодо призначення кандидатів, оце було б порушенням української Конституції.
В офіційному листі МВФ до АП сказано: "Щоб обрати суддями АКС кандидатів із бездоганною репутацією та чесністю, а також забезпечити визнання відбору незалежним та таким, що заслуговує на довіру громадськості, кандидати, яких Громадська рада вважатиме неприйнятними, не повинні потрапити у перелік можливих номінантів”
Тут створюється підґрунтя для маніпуляцій. Політики та правники, не зацікавлені у створенні чесного незалежного суду, поширюватимуть тезу про посягання на суверенітет, тим самим поглиблюючи конфлікт із МВФ і блокуючи створення антикорупційного суду.
Що може стати виходом із цього глухого кута? Мій уже згаданий вище колега по роботі з ЄСПЛ Андрій Крістенко вважає: обійти цю колізію можна завдяки українським громадянам – громадським діячам, котрі працюють у правозахисних організаціях та/або є співробітниками визнаних міжнародних інституцій. Вони визнані і українськими державними структурами – входять у ради при міністерствах, і міжнародними органами – працюють у міжнародних проектах, у тому числі – проектах Ради Європи.
"Є, наприклад, Українська Гельсінська спілка з прав людини, люди з величезним авторитетом, котрим усі довіряють, – вважає Андрій. – Експертам не обов’язково бути юристами. Ними можуть бути правозахисники, котрі починали ще як дисиденти у СРСР. Їхня репутація бездоганна".
Мені ця ідея в цілому видається симпатичною, хоча навіть говорячи про членів правозахисних груп, інколи важко говорити про незаперечну репутацію.
Уся ця суперечка в цілому оголила важливу проблему: ми вже навчилися гостро реагувати на підозри щодо можливості зовнішнього втручання в наші внутрішні справи, та все ще не можемо довіряти нашим внутрішнім структурам. Часто – не лише державним.
Про прогнози теж говорити складно. З одного боку, влада не створить суду, який не зможе контролювати, тому зміна статусу ГР із дорадчого на обов’язковий видається мені малоймовірною.
Водночас АП навряд чи ризикне втратою багатомільйонних кредитів від МВФ та інвестицій Світового банку і закінченням договору про безвізовий режим, що може стати непоправним електоральним ризиком.
Неможливо зафіксувати кількість суддів, не розуміючи прогнозованої кількості справ
Цікаво, що МВФ та Світовий банк дещо по-різному підходять до необхідності зафіксувати в законі кількість суддів АКС.
Світовий банк пропонує вже зараз установити "верхню межу кількості слідчих суддів, суддів першої та апеляційної інстанцій, із наданням самому АКС права ухвалювати остаточне рішення щодо цієї кількості". Експерти посилаються на те, що невизначеність кількості суддів стане підставою для затягування роботи АКС.
Так, але цей суд не територіальний, а один на всю Україну. І якщо передчасно визначити кількість суддів – без необхідного аналізу та прогнозування подальшого завантаження, ця цифра може виявитися надто малою і невідповідною тій кількості справ, які, сподіваємося, будуть надходити до АКС.
Це, безперечно, знизить ефективність його роботи.
Натомість МВФ пропонує визначити у законі мінімальну кількість суддів, призначення яких необхідне для початку роботи суду. З цим, здається, можна працювати.
