Це формує для росіян картину, у якій РФ не дуже виграє

Цікаво дивитися за обговоренням думки про цілі "СВО" від росіян.

2024 рік став тим роком, коли в нас усе потроху на фронті почало сипатися. Кожен день втрачали по 20–30 км&³2; території. Почалася соціальна демотивація, коли росіяни, навпаки, підняли голову.

Але Україна вистояла, пережила царювання Трампа, обмеження допомоги від США й наростила ракетні та дронові можливості.

Темпи просування РФ почали знижуватися, і РФ, щоб це приховати, почала подавати захоплені території "у кредит". Удари по нафтянці почали дійсно провокувати системні кризи у РФ.

І ось на четвертий рік війни українські дрони виносять військові й вантажні кораблі, п…здять флот уже в Новоросійську, а уражати радари й ЗРК у Криму стало складніше, бо, сука, радарів і ЗРК стало набагато менше, і РФ не встигає їх оновлювати.

Ми виносимо заводи, наливні причали в Новоросійську, блокуючи відвантаження танкерів, і як захистити цю горловину нафтовідвантажень – у РФ не знають. Періодично, звісно, вони дзвонять у Новоросійськ і кричать: "Пейн, я не відчуваю ваших ЗРК!"

А їм відповідають: "Це тому, що їх немає!"

Штаб мідлстрайка СБС за допомогою скоординованих там підрозділів може виносити за добу до декількох коштовних ЗРК малої і навіть середньої і дальньої дії. Компенсувати таку щільність ураження коштовних і дефіцитних засобів, а іноді і спеціалістів – неможливо.

Географія ураження ракет і дронів по РФ стрімко розширюється кожен місяць.

Росіяни це бачать. Це формує для них загальну картину, у якій РФ не дуже виграє, якщо з кожним місяцем уражень крилатими ракетами і дронами стає все більше, а тут українці ще і свою балістику анонсують, а на відміну від російських вундервафель, українські засоби дійсно працюють. Паралельно сиплеться економіка, росіяни це відчувають. Рейтинг Путіна й підтримки "СВО" стрімко летить униз, навіть у підконтрольних ЗМІ.

І ось я дивлюся все більше матеріалів, де лояльні Пітуну Z-воєнблогери вже постійно питають: "Шо, бл…ть, коїться й нахер воно нам потрібно?"

Контратакуючі дії на Запоріжжі теж мали свій ефект. Тобто Україна не тільки не втратила керування військами після російського наступу, а ще й може контратакувати й забирати свої території, покращуючи своє тактичне положення, і робить це з набагато меншими втратами, ніж за ці території заплатила Росія.

Холодомор не спрацював. Мільярди доларів, викинуті на ракети й дрони, не досягли стратегічної мети. Народ витримав це. Почався п'ятий рік війни. І нас досі не змогли зламати.

Не знаю, як ви, а я відчуваю деякий перелом. Він ще невеликий, але є. Головне – не зупинятися.

"Жати, жати – і вони посипляться", – (с) Павло Петриченко, Герой України посмертно, побратим 59-ї бригади.

І він був правий.

Джерело: Serg Marco / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора