Росіяни змінили розклад на полі бою. Ми бачили різне, але стільки РЕБ на ділянці – це за межею

Покровський напрямок. Трохи загального бачення на ситуацію з точки зору аеророзвідника.

Літо почалося прогнозовано (ну, для мене прогнозовано, я писав восени про наші загрози літом) – ми почали активно втрачати позиції після того, як розпустилася зеленка. У ЗСУ просто не було засобів, щоб зупиняти ворога, який іде під прикриттям крон дерев. Ситуацію могло б трохи стабілізувати масове протипіхотне мінування, але на літо ЗСУ не отримали належної кількості протипіхоток, тому було зрозуміло, що ворог завдяки гарним погодним умовам (які добавляють можливостей мобільним групам на мотоциклах, автомобілях, легкових автомобілях і багі), а також під прикриттям зеленки отримає перевагу.

Дефіцит дронів у ЗСУ теж сприяв цій ситуації, ну ви пам'ятаєте про загальний дефіцит дронів навесні й на початку літа.

Треба визнати, тоді я помилявся у прогнозах. Я думав, що ми витримаємо, випрацюємо протидію, як завжди було до цього, і стабілізуємо ситуацію. Алгоритми, що робити в таких випадках, були у принципі. Класичні методи, такі як розтягування фронту в глибину по нанесенню ударів (усе ж літом погода гарна, хмари нечасті, крила літають далі й дають кращу оперативну обізнаність, ніж узимку), дальні мінування й інші методи повинні були дати свій результат.

Але я не розраховував на появу спеціалізованих дронових підрозділів ("Рубікон" та інші).

Треба визнати: вони дійсно змінили розклад на полі бою.

Під прикриттям зеленки рубіконівці затягнули у перший ешелон (на відстань до 10 км) тактичні РЛС. Як кругового огляду, такі як, наприклад, "Єнот-СД", так і направлені доплеровські радари типу "Волни", "Репєйніка" та інших.

Окрім цього, ці підрозділи системно скоординувалися із засобами РЕР/РЕБ. Ця синергія стала вкрай ефективною.

Зенітні екіпажі противника заблокували розтягнення ураження на другий-третій ешелони. Ти не можеш давати цілі у 20–30 км від ЛБЗ, якщо твої крила збивають за 3–7 км від ЛБЗ. У нас почався крилопад, а в нас у принципі немає стільки крил, як у росіян. Обмеження дальньої розвідки дуже на нас вплинуло.

Дуже підсилився РЕБ. Ми бачили різне, але такої кількості засобів РЕБ на цій ділянці – ну це вже за межами.

Сильно виріс ворожий РЕР (радіоелектронна розвідка). Це видно по системній роботі по наших дронах, по кількості окопного РЕБ проти ударних дронів (як FPV, так і Mavic).

Як результат: почалося полювання за нашими пілотами й засобами в часи, коли кожен засіб – дефіцитний. Строк життя однії "Баби-Яги" по вильотах кратно зменшився. Якщо раніше деякі "Баби-Яги" літали по 100 вильотів, то зараз 10–15 вильотів на цьому напрямку – це вже непогано. Іноді "Бабам-Ягам" навіть не дають злітати, збивають FPV на злітному майданчику ще до зльоту чи одразу після зльоту (з урахуванням того, що FPV треба якісь 7–10 хвилин, щоб долетіти до цієї точки, це означає, що злітає вона одразу після того, як на пріфлайті вмикають борт), то висновок один – вони натикали засобів РЕР на всіх можливих висотах і бачать увімкнення наших засобів, які закриті від них рельєфом.

Це ж стало причиною підвищення ударів по наших пілотах, які стали пріоритетними цілями. І це показник дуже високої координації між розвідувально-ударними підрозділами противника з підрозділами РЕР і РЕБ, які мають єдину стратегію.

Окрім того, противник наростив кількість екіпажів, які постійно працюють по логістиці й дальньому мінуванню.

І коли вони завели цю систему на покровський напрямок, це, на жаль, дало результат.

На жаль, іще тому, що ніякої системної протидії на початку появи цих підрозділів не було організовано.

Тому рух ворога невпинно продовжився.

Вони вибивають нас із наших же позицій, заходять на них, переналаштовують їх і йдуть далі. Ми ж постійно під тиском і ледве встигаємо готувати нові оборонні рубежі. Треба визнати, що ми зараз граємо в гарно підготовлену системну гру, нав'язану противником. Тому такі результати.

То все погано?

Ні. Низові ініціативи народжують необхідні рішення, вони доходять до командування вище – і, хоча із затримками, робиться те, що треба, робляться правильні речі. І вони впроваджуються зараз. Над проблемами працюють, і є проблиски їх рішення. І так, це не швидко і це складно, бо противник дійсно гарно і, що важливо, системно підготувався і дав на рішення дійсно складну задачу, ну а ми забагато часу втратили, й, у принципі, низові ініціативи розвиваються повільно. А складні системні задачі не вирішують, на жаль, за тиждень-два.

Окрім того, я можу підтвердити, що навіть з урахуванням нав'язаної стратегії, противник втрачає якусь дику кількість піхоти. Так, ми відступаємо, але розмінюємо кожен кілометр нашої землі на ворожий підрозділ від взводу до роти. І вони це відчувають, повірте.

Якщо не буде нових викликів і вийде заплановане, то восени покровський напрямок, думаю, можна буде стабілізувати, якщо не з'явиться нових змінних, особливо після спаду зеленки й початку дощів.

Але, як показує практика, нові виклики й нові проблеми є завжди.

Джерело: Serg Marco / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора