"Перед кожною жінкою стоїть армада мужиків, що регочуть, зі спущеними штанами". Читайте мемуари радянських ветеранів, щоб зрозуміти, що сталося в Бучі

Головний політичний труп Росії й далі безпосередньо на федеральних каналах транслює свої галюцинації нещасній країні. Телебачення Росії давно вже веде пряму трансляцію галюцинацій Путіна. Мертвий президент і далі нацьковує громадян одне на одного, меле фашистські нісенітниці про неминучість всесвітнього панування Росії і упивається успіхами своєї потішної армії. Яка виявилася нездатною взагалі ні до якої війни. Тим паче, до війни з Україною.

Але росіяни люблять жити у вигаданому світі, трансляції на телебаченні викликають у них захоплення, як дози специфічної фармакології дарують блаженство мозку досвідченого наркомана.

Я дуже добре знаю війни. Своя Буча є на кожній війні – це неминуче. Усі війни складаються з однакових деталей: мародерства, зґвалтування, запаху лайна, солярки, розстрілів, грабежів, трупів, ну і трохи постріляти. Це суповий набір, із якого вариться будь-яка війна. Інакше не буває. Російська публіка із криком "фейк" знепритомніла. Зрозуміла річ. Вихована на пропагандистській фальші радянського кіно, на шедеврі пропаганди "Василии Теркине", вона була переконана, що хто-хто, а російський солдат на таке не здатен.

Читайте ветеранські мемуари радянських солдатів. Наприклад, Леонід Рабічев у своїй книзі "Війна все спише" докладно описує поведінку російських солдатів у Німеччині, яку звільняли. Тих самих воїнів-визволителів.

"Наші танкісти, піхотинці, артилеристи, зв'язківці нагнали їх, відтіснили у бік людей похилого віку, тисячами накинулися на жінок і дівчаток… Жінки, матері та їхні доньки лежать праворуч і ліворуч уздовж шосе, і перед кожною стоїть армада мужиків, що регоче, зі спущеними штанами. Тих, хто стікає кров'ю і непритомніє, відтягують убік, дітей, які кидаються їм на допомогу, розстрілюють. Регіт, гарчання, сміх, крики та стогін".

Ви слухайте, це мемуари ветерана-орденоносця.

"На сходах будинку стоїть майор А., а двоє сержантів вивернули руки, зігнули у три погибелі тих самих двох дівчаток, а навпроти – уся штабармійська обслуга – шофери, ординарці, писарі, посильні... Командує майор А.: "Узяти дівчаток за руки і ноги, спідниці та блузки геть! У дві шеренги ставай! Ремені розстебнути, штани та кальсони спустити! Праворуч і ліворуч, по одному, починай!

А. командує, а сходами з дому біжать і дошиковуються в шеренги мої зв'язківці, мій взвод. А дві дівчинки лежать, руки в лещатах, роти забиті хустинками, ноги розсунуті – вони вже не намагаються вириватися з рук чотирьох сержантів, а п'ятий зриває і рве на частини їхні блузочки, бюстгальтери, спідниці, штанці. Вибігли з дому мої телефоністки – сміх і мат.

А шеренги не зменшуються, піднімаються одні, спускаються інші, а довкола мучениць уже калюжі крові, а шеренгам, реготу і мату немає кінця. Дівчатка вже непритомні, а оргія триває.

Гордо взявшись у боки, командує майор. Але ось піднімається останній, і на два напівтрупи накидаються кати-сержанти. Майор А. витягає з кобури наган і стріляє в закривавлені роти мучениць, їх відтягують сержанти".

Усе інше в тому ж дусі.

Усі претензії щодо ваших зруйнованих ілюзій не до мене – до російських орденоносних ветеранів Другої світової. Так легше зрозуміти, що насправді сталося в Бучі.

Рабічева критикували виключно за надмірно натуралістичне подання, але ніхто за минулі роки не критикував і не спростовував його по суті.

Джерело: Александр Невзоров / YouTube