Не варто лякати нас результатами виборів у Словаччині, антиукраїнською позицією угорської влади, конфліктом на Близькому Сході, виборами у США – ми знаємо, що найтемніша ніч перед світанком

Війна – найважче випробування, яке тільки може випасти на долю будь-якого народу. Історія таким жорстоким способом підтверджує життєздатність і право на існування.

За десятиріччя миру, стрімкого поширення ідей свободи і прогресу, здавалося, що правила змінилися. Але світ і його частина, яка зробила крок у майбутнє, – помилялися, забувши про тих, хто застряг у минулому.

У той час, коли одні перековували мечі на орала, інші штампували кувалди. Коли зійдуться в конфлікті дві непримиренні системи, стало питанням часу.

Чому сучасними каталаунськими полями історія обрала Україну? Найкращу відповідь дав Тімоті Снайдер: "Україна перебуває в абсолютному центрі багатьох подій, які ми вважаємо центральними" – Перша і Друга світова війна, сталінський терор, Голокост, розпад Радянського Союзу. Чи варто після цього дивуватися, чому активна фаза війни 24 лютого 2022 року як найважливіша подія століття розгорнулася саме на українських полях? Де ще могла закінчитися російська імперська історія? Тільки там, де починалася. Українська місія – виправлення історичних помилок.

Українці з гідністю прийняли історичний виклик, чому віддають належне наші друзі й із зубним скреготом визнають наші вороги. На другому році війни, незважаючи на шалену втому і стрес, ми демонструємо оптимізм щодо майбутнього й упевненість у перемозі, хоча мужність і стійкість постійно піддаються випробуванню. Чим вище вгору, тим сильніше бурі й крутіші схили, небезпечніші лавини й більше оманливих ущелин, тим важливіша рука друга й міцність спорядження, тим ближче до цілі. Коли світ тільки готується, ми вже в центрі боротьби. Тому нас не варто лякати, наприклад, результатами виборів у Словаччині, антиукраїнською позицією угорської влади, конфліктом на Близькому Сході, виборами у США – ми знаємо, що найтемніша ніч перед світанком.

Варто озирнутися і згадати, яка величезна дорога пройдена, скільки зроблено й чого досягнуто, ким ми були до 24 лютого й ким ми стали, як за неповні два роки ми пройшли шлях у 200 років. І головне, про наші уроки, про те, що демократія і свобода мають бути з кулаками й зубами, а біля орала завжди має стояти гарно змащений кулемет.

Час нагадати різного роду диктаторам і любителям насильства, що не варто плутати гуманізм зі слабкістю, що Захід не купив свою свободу й не отримав її з неба, а виборов силою зброї й силою слова, якщо слова не були почуті. І цей тектонічний процес розпочато, ми знову в центрі, але цього разу ми не одні.

Джерело: "Українська правда"