Позбудьтеся ілюзій про поступливість України! Ніхто тимчасово існуючій РФ ніколи не вибачить смерті безвинних українських дітей

Упереджуючи різного роду "інсайти", експертні прогнози, коментарі "анонімних джерел", які активізувалися на черговій хвилі розмов про "необхідність досягнення консенсусу", "припинення вогню", "пошуку мирних шляхів", "початку консультацій і переговорів", хотів би зробити декілька концептуальних зауважень. Це необхідно для того, щоб протверезити тих, хто занадто і завчасно увірував у "слабкість Заходу", "занепад Америки", "російську міць", "українську втому" та в інші мантри ефірів типу Russia Today.

1. Українська формула миру президента Володимира Зеленського – це документ не загальних декларацій, а практичних реалізацій. Якщо хтось досі цього не зрозумів, варто позбутися ілюзій про українську поступливість у цьому питанні й зрозуміти рівень нашої твердості. Російським воєнним злочинцям ніхто й ніколи не вибачить смерті безвинних українських дітей. Поки не буде справедливого суду й покарання, ніяких контактів із нинішніми кремлівськими покидьками бути не може.

2. Відновлення територіальної цілісності України є безумовним і безальтернативним абсолютом української позиції для початку будь-яких пропозицій з урегулювання війни. В Україні землею не діляться, ми в неї закопуємо тих, хто наважився це перевірити.

3. Ситуація на фронті важка, але на війні немає статики, і все розвивається у стрімкій динаміці. Можна зробити десь крок назад, але потім ми зробимо два кроки вперед. Україна знайде відповіді на виклики, які виникають, – і зі "снарядним голодом", і з поповненням резервів, і з російським ракетним терором. Захід, у свою чергу, пройде всі необхідні демократичні процедури й пов'язані з ними складнощі, перебудує економіку, поміняє стратегії та підходи й "дасть раду" російській економіці, яка дорівнює бюджету одного американського штату.

4. Українське суспільство, безумовно, втомилося від війни, але, обираючи між втомою або рабством, ми завжди оберемо свободу, за яку будемо боротися стільки, скільки це буде необхідно. Московські надії, що нас вдасться деморалізувати й розколоти зсередини, – марні. Путін, як завжди, читає не ті підручники історії.

5. Зусилля міжнародних посередників, які представляють потужні й могутні країни, необхідно спрямувати не на переконання України, а на повернення Росії до дій у рамках міжнародного права, а окрім цього, що зараз більш важливо, ліквідацію джерел постачання підсанкційних товарів військового призначення на територію тимчасово існуючої РФ.

Джерело: Олексій Данілов / Facebook